Музика в школі. I клас	Гуцульські наспіви
	Прослухати:

Музична культура Гуцульщини здавна вiдзначалася своєрiдними гiрськими мелодiями в славнозвiсних коломийках, обрядових i побутових пiсях краю.

Гуцульськi мелодi, вiдомi коломийки, якi зародились в Коломийських горах, i особливо весiльнi пiснi, зокрема, ладкання, гра на дримбi, сопiлцi, трембiтi, завжди захоплювали всiх своєю особливою музичнiстю.

До середини XIX ст. гуцульськi мелодiї рiзних напрямкiв переносилися самими гуцулами, особливо спiвучими народними виконавцями. Всюди в своїх хатах, на полонинах, на торгах i ярмарках в Кутах, Косовi, Надвiрнi, Печенiжинi, Делятинi, Коломиї можна було почути гуцульськi спiванки, наспiви, коломийки, якi супроводилися динамiчними танцями.

Починаючи з середини XIX ст., народнi мелодiї Галичини, в т. ч. i гуцульськi, почали збиратися окремими музикознавцями. Записи мелодiй пiсень i танцiв були вiдомими вже в серединi XIX ст. К. Лiпiнський опрацював вперше народнi пiснi, опублiкованi В. Залеським, для спiву i фортепiано (1833 р.)

Галицькi, в т. ч. гуцульськi народнi мелодiї, вперше записав на фонограф Йосиф Роздольський, якi упорядкував i опублiкував тодi ще молодий композитор Станiслав Людкевич. Серед них була пiсня-балада про Довбуша "Ой по-пiд гай зелененький". Iван Франко, невтомний збирач народної творчостi про опришкiв, записав у рiзних варiантах мелодiї пiсень про Довбуша.

Народнi пiснi, за переконанням Ф. Колесси, залишили по собi пам'ять про опришкiв (у збiрниках Я. Головацького i В. Шухевича), мають характер локальних (мiсцевих) новаторiв, не вигладжених i не виспiваних. Вони й не вийшли за межi Гуцульщини, крiм однiєї пiснi про Довбуша, що поширилась далi i то завдяки своїй баладовiй темi: смерть коханця, спричинена жiнкою-зрадницею.

Гуцульськi мелодiї пiсень i танцiв створювали протягом столiть народнi музиканти, умiльцi, самодiяльнi, так би мовити, композитори; на жаль, їх iмена не стали вiдомими для майбутнiх поколiнь. Лише в другiй половинi XIX ст. цi високомузичнi мелодiї пiсень почали використовувати професiйнi композитори. Так, пiонер музичного руху в Схiднiй Галичинi П. Бажанський (1830-1920) працював не лише як композитор, але i як музикознавець-фольклорист. Саме вiн опрацював гуцульскi мелодiї i використав їх при написаннi першої опери про О. Довбуша на основi вибраних переказiв, спiвiв народних гiрських мелодiй.

Рецензенти високо оцiнили оперу за її глибокi народно-гуцульськi мелодiї.

В цілому, гуцули співають не дуже радо. Рідко можна почути їх спів за роботою або в дорозі, хіба тільки, коли вони захмеліли. Співають лише з особливих нагод, і зокрема, на урочистостях, пов'язаних з випивкою, відтак у прядильних кімнатах, а також під час різдвяних свят і на похоронах. Поза цим, чути переважно співи дівчат ("жіночі наспіви"). Вони, а часом і жінки, іноді натякають піснею на місце побачення з коханим, щоб він знав, де їх знайти. Мелодія пісень одноманітна, монотонна, форма строф повторюється майже незмінно, але переважно дуже правильно укладена. Дуже мало задушевних, тужливих, сентиментальних віршів, хоча трапляються просто чудові; епічний жанр переважає. Гумор і дотепність пронизує багато пісень; чимало з них — сороміцькі. Здебільшого це принагідні пісні. Крім пісень (співанки), варті уваги ще й загадки і приказкові звороти (преповітки, преповістки).

Музика в школі. I клас
Повернутися до змісту

НАШІ НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ