Музика в школі. I клас	П. І. Чайковський
	Дивіться також:

Коротка біографія

Петро Ілліч Чайковський (1840—1893 рр.) народився в м. Воткінську, де батько його був управителем заводу. Мати Чайковського добре співала, і хлопчик з раннього дитинства любив слухати її спів.

Великою подією в дитинстві Чайковського була поява в їх домі оркестрини (оркестрина — механічний інструмент, що передає гру оркестру). Маленький Петя годинами міг слухати музику і потім підбирати почуті мелодії на фортепіано або відстукувати ритм на шибці вікна. Петя був ласкавою і дуже вразливою дитиною. Особливо велике враження справляла на нього музика. Одного разу після довгого слухання музики він втік у дитячу кімнату і розридався. «О, ця музика, музика... Звільніть мене від неї! Вона в мене ось тут, тут,— ридав він, показуючи на голову,— вона не дає мені спокою».

Коли Петі пішов десятий рік, його відвезли в Петербург в училище правознавства, після закінчення якого він поступив на службу в міністерство юстиції. В роки перебування в училищі Чайковський не залишав занять музикою і вже в той час досить добре грав на фортепіано. Після закінчення училища він часто імпровізував, складав музику, але все це було ще в межах аматорського, салонного виконання музики. Молодий Чайковський вів світське життя, але поступово в нього виникає невдоволення цим життям, його марністю. Петра Ілліча все більше приваблює музика; він починає займатися нею серйозно, вивчає теорію музики. 1862 р. відкриття консерваторії в Петербурзі наштовхнуло Чайковського на рішучий крок: він поступив у консерваторію. Заняття в Чайковського проходили настільки успішно і так захопили його, що 1863 р. він залишив службу і цілком віддався музиці. Уже в цей час Чайковський виявляв надзвичайну старанність і працездатність. Все своє життя він підпорядковував основній меті, змісту свого існування — музичній творчості.

Через три роки після вступу у Петербурзьку консерваторію Чайковський закінчив її і незабаром переїхав у Москву, куди його запросили для викладання теоретичних предметів у консерваторії, що відкрилась там.

Чайковський викладав у Московській консерваторії одинадцять років, з деякими діячами цього закладу він здружився на все життя. Найближчим його другом був організатор і директор Московської консерваторії Микола Григорович Рубінштейн — перший виконавець більшості творів Чайковського: фортепіанних — як піаніст і оркестрових — як диригент.

Педагогічна праця була тягарем для Чайковського, тому що відвертала його від основної мети — писання музики. Все-таки за цей період Чайковський написав багато різноманітних творів: три великі симфонії, увертюра-фантазія «Ромео і Джульєтта» за сюжетом Шекспіра і «Франческа да Ріміні» за сюжетом Данте, балет «Лебедине озеро», три квартети, 1-й фортепіанний концерт та інші твори. Вершиною творчості цього періоду є два геніальні твори, які він розпочав 1877 р.,— опера «Євгеній Онєгін» і 4-та симфонія. Але праця над ними була перервана нервовим захворюванням. Восени цього ж року брат Петра Ілліча повіз його за кордон на лікування.

До педагогічної роботи Чайковський більше не повертався і весь час віддавав творчій діяльності.

До 1885 р. Чайковський перебував у роз'їздах, ніде довго по зупиняючись. В основному його життя складалося так: зиму він проводив за кордоном, літо — здебільшого в Україні у Кам'янці, в сестри А. І. Давидової, з якою його зв'язувала глибока любов і дружба і родину якої він дуже любив. Такий спосіб життя, що дозволив Чайковському віддатися творчості, став можливим завдяки несподіваній матеріальній допомозі, яку він одержав від багатої меценатки Н. М. фон Мекк, яка безмежно любила музику Чайковського. Дізнавшись про стан здоров'я Чайковського, вона запропонувала йому щорічну субсидію. Листування між ними, що збереглося, дає багатий матеріал для вивчення життя і творчості композитора.

В період частих роз'їздів, в так званий другий період своєї діяльності, Чайковський закінчив оперу «Євгеній Онєгін», 4-ту симфонію і написав цілий ряд великих творів, серед яких слід відзначити оперу «Мазепа» на сюжет поеми Пушкіна «Полтава», три симфонічні сюїти, багато фортепіанних п'єс і романсів.

У 1881 р. помер друг Чайковського — М. Г. Рубінштейн. Його пам'яті Чайковський присвятив своє єдине тріо для скрипки, віолончелі і фортепіано, давши заголовок йому «Пам'яті великого артиста». Тріо справляє глибоке враження своїм скорботно-драматичним змістом.

Поступово Чайковського почали обтяжувати його часті переїзди, йому хотілося постійно жити на батьківщині, серед російських людей і рідної природи. З 1885 р. Чайковський оселився в околицях м. Клина, поблизу Москви, щоб уникнути шуму і метушні великого міста і в той же час, як він сам висловлювався, «бути на дорозі між Москвою і Петербургом». Можливість перебування серед природи, яку він дуже любив, життя на селі особливо його приваблювали.

Популярність Чайковського в ці роки швидко зростає. Музика його і в Російській імперії, і за кордоном здобула визнання і велику любов. Чайковський сам починає виконувати свої твори як диригент і користується незмінним успіхом. З 1887 р. він знову робить ряд концертних поїздок по Росії і за кордоном. Останні роки життя Чайковський провів у Клину. У будинку Чайковського після його смерті був відкритий музей, в якому зібрані цінні матеріали про життя і творчість великого композитора.

Величезну роботу по організації музею, збиранню матеріалів про життя і творчість Чайковського проробив його брат — Модест Ілліч. Літературно обдарована людина, великий друг Петра Ілліча, він багато допомагав йому в написанні лібретто для його опер і написав першу докладну біографію Чайковського.

Останні роки життя Чайковського були вершиною його творчості. В цей період він створив 5-ту і 6-ту симфонії, опери «Пікова дама» та «Іоланта» (лібретто до обох опер написав Модест Чайковський), балети «Спляча красуня» і «Щелкунчик», ряд романсів і фортепіанних п'єс.

Останнім твором Чайковського, його «лебединою піснею» була 6-та, «Патетична симфонія», написана ним влітку 1893 р. У жовтні цього ж року в Петербурзі в симфонічному концерті під керуванням Чайковського була вперше виконана ця симфонія.

25 жовтня 1893 р. після раптової нетривалої хвороби П. І. Чайковський помер.

Музика в школі. I клас
Повернутися до змісту

НАШІ НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ