Музика в школі. I клас	П. І. Чайковський
← Повернутися

ЛУСКУНЧИК
(За мотивами казки Е. Гофмана)

Сталося це новорічної ночі. Маша, її брат та друзі зібралися біля дверей. Діти здогадувались, що за дверима дорослі прикрашають ялинку, готують їм подарунки. Та ось двері відчинилися, і малята увійшли до кімнати. Там, спалахуючи різнокольоровими вогниками, стояла пречудова ялинка. На її вітах погойдувалися горішки, яблука, цукерки.

Зазвучав марш, і дітям почали роздавати подарунки.

Свято у розпалі. Аж ось веселощі вщухли,— з'явився дивний гість у чорній масці і чорному плащі до п'ят. Діти злякались, але таємничий гість швидко скидає плащ, маску, і всі впізнають старого доброго друга — винахідливого чаклуна. Мить — і перед дітьми з'являються нові подарунки. Та найцікавіший подарунок — маленький дерев'яний чоловічок. Щоправда, він був дещо незграбним: широкий і довгий тулуб, короткі й тонкі ноги, велика голова з смішною косичкою. Зате обличчя — привітне, очі добрі й ласкаві. Як же його звати? Виявляється, що він тільки те й робить, що лускає тверді горішки. Тому й назвали його Лускунчиком.

Дівчатка навперебій давали йому маленькі горішки, а брат почав вибирати найбільші. І раптом — лусь! — у Лускунчика випали три зуби, і нижня щелепа безпомічно відвисла. Брат кинув зламану іграшку на підлогу. Маша обережно підняла Лускунчика, підв'язала щелепу білою стрічечкою і поклала його в ліжечко. «Лускунчику,— промовила вона.— Я знаю, він це зробив випадково, вибач братові, у нього добре серце. Ти не хвилюйся, я вилікую тебе». І раптом Лускунчик заговорив: «Люба Машо! Адже я не завжди був таким потворним. Це все чари злої чаклунки Мишільди — королеви Мишачого царства».

...Годинник пробив дванадцять. Звідусіль почувся писк, вереск. І безліч мишей враз заповнило кімнату.

Олов'яні солдатики на чолі з Лускунчиком вступили в бій із мишами. Вороже військо оточило Лускунчика. Мишачий король ось-ось кинеться на нього. І тоді Маша схопила зі столу свічник і щосили кинула його в голову Мишачого короля. Усе зникло. Один лише Лускунчик лежить нерухомо на підлозі.

Маша кинулась до нього: «О мій Лускунчику, ти не повинен загинути!» І тут сталося неймовірне: очі його розплющились... Але що це? Це вже не Лускунчик, а прекрасний принц!

Все — і стіни, і стеля, і підлога — зникло. Видно лише стежину, за якою вдалині височіє цукровий палац. Навколо нього розкинулись цукатні гаї, дзюрчать лимонадні струмочки. У цьому королівстві солодощів господарювала фея Драже.

Маша і Принц мов зачаровані переступили поріг дивовижного палацу. Почалося веселе свято. Зал палацу заповнили квіти, які закружляли у чарівному вальсі. До гостей приєдналася фея Драже.

У розпалі загальних веселощів Маша відчула втому. Вона тихенько вийшла до сусідньої кімнати, сіла в крісло й заснула.

Розвиднілось. Сонячний промінчик зазирнув у вікно, ніжно торкнувся обличчя дівчинки. Вона прокинулась, здивовано обвела поглядом знайому кімнату. На колінах у неї лежав смішний дерев'яний чоловічок.

Музика в школі. I клас
Повернутися до змісту

НАШІ НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ