Глинка М. Не щебечи, соловейку (ноты, слушать) - Постановка голоса - Электронное учебное пособие для самоподготовки студентов

Очень простая, напевная мелодия сочинена композитором в характере украинской народной песни. Она требует красивого тембрового звучания. Тесситура песни очень удобна. Количество куплетов можно сократить, но так, чтобы это было сделано не в ущерб содержанию.
Рекомендуется для работы над кантиленой.

Рекомендации из сборника С. Фуки и К. Фортунатовой «Хрестоматия вокально-педагогического репертуара для сопрано»

Поэзия украинского романтизма

Віктор ЗАБІЛА

СОЛОВЕЙ

Не щебечи, соловейку,
Під вікном близенько;
Не щебечи, малюсенький,
На зорі раненько.

Як затьохкаєш, як свиснеш,
Неначе заграєш;
Так і б’ється в грудях серце,
Душу роздираєш.

Як засвищеш голосніше,
А далі тихенько —
Аж у душі похолоне,
Аж замре серденько.

Зовсім, трошки перестанеш,
Лунь усюди піде;
Ти в темну ніч веселися,
І як сонце зійде.

Твоя пісня дуже гарна,
Ти гарно й співаєш,
Ти щастливий, спарувався
І гніздечко маєш!

А я бідний, безталанний,
Без пари, без хати:
Не досталось мені в світі
Весело співати.

Сонце зійде — я нуджуся,
І заходить — плачу:
Котру люблю дівчиноньку,
Тієї не бачу.

Довго й чутки вже не маю
Про милу дівчину;
Цілий вік свій усе плачусь
На лиху годину.

Не щебечи, соловейку,
Як сонце пригріє!
Не щебечи, малюсенький,
І як вечоріє!

Ти лети, співай тим людям,
Котрі веселяться;
Вони піснею твоєю
Будуть забавляться.

А мені такая пісня
Душу роздирає! —
Гірше б’ється моє серце,
Аж дух завмирає.

Пугач мені так годиться:
Стогне, не співає;
Нехай стогне коло мене,
Да смерть возвіщає.

1835—1836

В педагогической практике исполняются, как правило, только 1, 5 и 6-я строфы стихотворения.

В. Забіла у вірші «Соловей» використовує прийом поетичного паралелізму, щоб передати почуття закоханого ліричного героя. Герой говорить, як гарно співає соловей — аж серце завмирає у тих, хто його слухає. І це зрозуміло, адже той соловейко закоханий, має дружину, гніздечко. А він — «бідний, безталанний», не має ні пари, ні хати, не може одружитися з тією, котру любить. Тому просить соловейка не щебетати, не ятрити душу. До його настрою тепер більше підходить крик пугача — злого віщуна. Написаний твір у дусі народної пісні з усіма її жанровими ознаками, покладений на музику.

«Постановка голоса»
Электронное учебное пособие
для самоподготовки студентов

Постановка голоса

Глинка М. Не щебечи, соловейку(ре1—ре2)

Глинка М. Не щебечи, соловейку
(ре¹—ре²)