English

* * *

Денисе Миколайовичу, я в захваті від вашої творчості! Як навчитися співати й акомпанувати одночасно? Окремо щось виходить, а разом ніяк. Брати уроки через скайп поки що немає можливості, але дуже хочеться вчитися у вас. Допоможіть, будь ласка!
З повагою, Олег

* * *

Не можу мовчати, коли граю на гітарі. Хочеться співати. Як самому навчитися поєднувати спів і гру на гітарі?

* * *

Доброго дня, Денисе.
Я був із дружиною і сином на вашому концерті. Минув уже майже рік, але я досі перебуваю під враженням — нічого такого я не чув ні до, ні після. Дякую вам за ваші пісні. Творчих вам успіхів! Зважився написати вам, тому що знайшов на вашому сайті інформацію про те, що ви ще й викладаєте. У зв’язку з цим у мене до вас запитання. Мені 49 років. Чи вийде в мене в цьому віці навчитися акомпанувати собі на гітарі? Співати я люблю.
Дякую!

* * *

Вітаю! Моїй дитині 6 років. Хочу, щоб вона вміла не тільки грати, але і співати під гітару. При пошуку викладача звернули увагу передусім на Вашу методику, тому що багато вчать тільки класичній грі, а Ви вчите ще і співати. Це те, що нам треба…

* * *

Я вчився у викладача музичної школи. Розбирали пісню Behind Blue Eyes. Вона говорила, що можна співати, можна поки не співати. Так ніколи і не співали. У самого не вийшло. Підкажіть, будь ласка, як навчитися не збиватися, якщо співати під гітару?
Паша

* * *

Денисе, я нещодавно почав вчитися грати на гітарі, 4 тиждень пішов. Акорди потихеньку беру, і намагаюсь одночасно співати, але не виходить. Які вправи допоможуть мені це здійснити?
Ілля Беленко

Як навчитися співати й акомпанувати на гітарі одночасно

Найкраще об’єднати спів і акомпанемент допомагає спільна гра з викладачем на одній гітарі. Наприклад, ви граєте правою рукою, а він бере акорди. Потім він тихо співає, а ви мусите не збиватися. Потім співає голосніше, а ви намагаєтеся підспівувати. Потім співаєте тільки ви, граючи як і раніше лише правою рукою. (Ці кроки відтворено у відеочастці звичайного уроку, де на початку учениця ще збивається, граючи самий лише бій, а за 15 хвилин уже одночасно співає й приграє правою рукою.) Так само удвох зручно вчити і швидку перестановку акордів: викладач повільно грає правою, ви переставляєте акорди. Він грає ритмічно, ви намагаєтеся встигати за ним, думаєте тільки про акорди, про наступний акорд, не відвертаючи увагу на праву руку і спів. Загалом, з розумним викладачем — швидше й ліпше.

Що робити, якщо його нема. Працювати треба над конкретною, якою-небудь легкою, на два-три акорди, піснею. Спробуйте спочатку окремо поспівати, відтак окремо, без співу, пограти — потрібно довести акомпанемент до автоматизму, щоб нічого не відвертало уваги, грати як робот, як автомат. Я зазвичай даю учням першими піснями або спрощений варіант «Зозулі» Цоя (Кино) — боєм; або «Паперовий вояк» Окуджави — баси зі щипком або ударом. Або дитячі пісеньки «Ой заграйте, дударики» А. Філіпенка, «Савка та Гришка грали на дуду», але їхні мелодії вже трохи складніші. Можете взяти що-небудь своє, повторюю, на два-три акорди. Комусь підійде Apples & Bananas і «П’ять мавпеняток скачуть на столі» від Super Simple Songs; «Алиса (не ходит в школу)» Ранеток; «Эй, моряк» із к/ф «Людина-амфібія»; «Бошетунмай»¹ Цоя; «Листья жёлтые». Згодом набір найлегших пісень змінюватиметься, оскільки змінюються смаки. Моя перша пісня була «Коробейники» (Ой, полным-полна моя коробушка…). Не беріть на самому початку пісню з арпеджіо (перебором), співати під нього складніше, нехай така пісня буде четвертою-п’ятою, але не першою. Зауважте, перша пісня як перший млинець нанівець, вона не обов’язково повинна дуже вже подобатися — потім обридне гірше від печеної редьки, але шкодувати за нею не треба, наступні виходитимуть кращими.
Потім пробувати поєднати спів і пригравання по одній фразі. Що стосується спеціальних вправ, я не їхній прихильник. Треба брати конкретну пісню і відразу працювати, так практичніше. Після — поступово ускладнювати пісні. Це все, чим можу допомогти заочно. Не обов’язково у вас вийде. Живого спілкування ніщо не замінить. Якщо не виходить — допоможе викладач, причому швидше, ніж ви вникнете в ці рекомендації.

І ще. Для доброго вчителя — чим складніше випадок і неподатливіше учень, тим цікавіше, азартніше впоратися з завданням. Ніколи не ставте на собі хрест. Якщо вам не допомогли, наприклад, чиїсь відеоуроки, це не означає, що ви не здатні. Це означає, що вас має чути і вчити грамотний викладач. Сам я досвідив, що людей, яким неможливо було б допомогти, не буває. Намагайтеся поєднати спів і пригру на гітарі самі, але якщо все ж не виходить, звертайтеся до правильних учителів. Тепер навчитися можна навіть дистанційно за допомогою відеозв’язку.
Успіхів!

Зозуля (спрощений варіант)
В. Цой, переклад В. Філоніка

Пісня слушна для початку, тому що повільна, надовго «зависає» на одному акорді, зі зручною теситурою (тобто неважка для співу). У повному варіанті є вступ, мелодичні вставки, акорди Dm, Dm7, G, G7, F та ін. Повний варіант підійде досвідченим учням; придбати ноти й табулатуру для голосу і гітари повного варіанту цієї та інших пісень, послухати їх у звуці можна на цій сторінці. Нижче — спрощений варіант, із двома акордами, гармонія змінена. У такому вигляді вивчити пісню можуть учні, починаючи приблизно з 6-річного віку (див. відео).
Ритмічний рисунок:
↑ ↑↓ ↓↑↓ или б ↑↓ ↓↑↓
Позначення: ↑ — удар униз, ↓ — удар угору (підсмикування), б — основний бас.
Послухати бій:

1. Чотири чверті, рух вісімками, з басами і без (↑ ↑↓ ↓↑↓)

Цифра в дужках — кількість тактів, один такт — ↑ ↑↓ ↓↑↓

  Am[4]
Скільки пісень недописаних

Є ще,
          Em[2]          Am[2]
Скажи, зозуле,        мені.
   Am[4]
В місті мені жити чи на вигоні,
                               Em[2]
Каменем лежати чи горіти у вогні, 
                               Am[2]
                           Вогні.

    Em[2]                       Am[2]
        Сонце моє — на мене поглянь,
    Em[2]                         Am[2]
        З моєї долоні зробився кулак,
    Em[2]                       Am[2]
        І якщо є порох — вогню дай.
    Em[2]                         Am[2]
                             Ось так...

Для іншого голосу ця ж пісня в тональності Em, гармонія також спрощена до двох акордів. Однак зв’язка Em – D вже не така легка, як у першому варіанті.

  Em[4]
Скільки пісень недописаних

Є ще,
          D[2]           Em[2]
Скажи, зозуле,        мені.
   Em[4]
В місті мені жити чи на вигоні,
                               D[2]
Каменем лежати чи горіти у вогні,
                               Em[2]
                           Вогні.

    D[2]                        Em[2]
        Сонце моє — на мене поглянь,
    D[2]                          Em[2]
        З моєї долоні зробився кулак,
    D[2]                        Em[2]
        І якщо є порох — вогню дай.
    D[2]                          Em[2]
                             Ось так...

Пісенька про паперового вояка (спрощений варіант)
Б. Окуджава, переклад Петровича

Ритмічний рисунок:
б 321 дод б 321 (Одночасно щипком 3, 2 й 1-шу струну вгору, «ум-ца, ум-ца». Пам’ятаємо правило: кожна струна має свій палець: баси — p, 3-тя — i, 2-га — m, 1-ша — a.)
Можна пригравати не зі щипком, а з ударами вниз: б ↑ дод б ↑
Малюкові чи початківцеві так зіграти простіше; на своїх майстер-класах саме з цим нехитрим боєм я показую, що з нуля навчитися співати під власний акомпанемент на гітарі можна й за 10 хвилин.
Баси чергувати, б — основний бас, дод б — додатковий бас. В Am це п’ята, потім шоста струна; в E це шоста, потім п’ята. Цифра в дужках — кількість басів! Пограйте спочатку без співу як вправу:
Am[6] E[2]
E[6] Am[2]
Співати: на кожний рух рукою — один склад. Якщо не зможете рахувати — акорд у всій пісні щоразу змінюється на складі «ов»: бідОВий, паперОВий, любОВі, готОВий, військОВі, обов’язкОВо, раптОВо. Легко запам’ятати!
На кожний рух рукою вимовляти по складу, крім закінчень фраз. Після слів з «ов» один бас (додатковий) — порожній, у співі пауза. Можна в цих місцях у думці вимовляти «бас», чи «раз», чи «бум». Ось так: «…си-вий-і-бі-до-вий-бас-та-був-лиш-іг-раш…». Баси тут виділені жирним шрифтом, а в тексті нижче ще й жовтим кольором.
Важливо: почніть грати бас на складі «був». Бас — це сильна частка (інакше сильна доля), на нього має припадати наголос у слові. Тобто просто без акомпанементу співаєте «Жив-» і на «був» граєте перший бас. Не грайте бас на «Жив-» — це часта помилка.

     Am[6]
Жив-був колись вояк один,
              E[2]
Красивий і бідовий, (бас)
    E[6]
Та був лиш іграшкою він,
              Am[2]
Вояк наш паперовий. (бас)
   Am[6]
Переробити світ хотів
               E[2]
Для щастя і любові. (бас)
   E[6]
А сам на ниточці висів,
                Am[2]
Бо був він паперовий...

Відеоілюстрації. «Паперовий вояк» (російською):

Учимо мелодію;

Вчимося співати й пригравати одночасно;

Розбір пригри для обізнаних зі щипками.

Пізніше можете додати вступ — парну кількість тактів. Музика любить парність. Парність — це 2, 4, 6, 8… Тут буде добре — зіграти перед співом 4 баса вступу. Вийде: «ум-ца-ум-ца-ум-ца-ум-жив-був-ко-лись-во-як-о-дин-кра…»

¹ Час від часу доводиться шукати нестандартні розв’язання. Як спростити й без того простий двохакордовий твір?
Умови задачі: хлопчик одинадцяти років із жорсткуватою гітарою без можливості доведення чи заміни її на що-небудь прийнятне. Хлопчик не може взяти ЖОДНОГО акорду. Ситуація обтяжена невмінням і небажанням учня працювати й домагатися. Як і багатьом сучасним дітям, йому хочеться, щоб удалося само собою і відразу. Пальцям, мовляв, боляче (хоча не стільки там болю, скільки ліні). Звук жахливий. Я розумію, що потрібно швидке рішення, — якщо до кінця цього, вже не першого, уроку нічого не вийде, закине гітару, подібно до багатьох дітей у всі часи, які почали вчитися на невдалих інструментах (до речі, завжди купуйте гітару зі своїм учителем — фахівцем!), і з тугою дивитиметься потім все життя на гітаристів як на суперменів або мучеників. Але якщо принаймні щось вийде, цікавість до гітари не зникне ще бодай кілька уроків, а там і пальці зміцніють. Хапаюся за зачіпку — більш-менш уже вдається простий бій, званий в народі за кількістю вдарів шісткою. Поки що, звісно, вдається без співу. Мені потрібна не дитяча (дитячу не співатиме) пісня на два акорди. Три? Так забагато жодним робом. А дорослі пісні з одним акордом або дурнуваті, або навдивовижу складні (пригадайте, наприклад, підхожу в інших випадках чудову «Всё я сказал» гурту Дети), та й у нашому разі непродуктивні — адже потрібно вчитися переходити з акорду на акорд. Двійко акордів, які ніби й не тре було притискати, з максимумом відкритих струн. Пригадую такі пісні й серед них спрощений «Бошетунмай» Цоя. До мажор і ля мінор не вдаються, але тут я розумію, що якби транспонувати пісню в Соль мажор, це буде G й Em, а G можна і спростити. Уявляєте обсяг робіт? Мізинчиком ліниво притиснути першу струну на третьому ладі, зіграти аж два такти, не зачіпаючи баси, і зіграти два такти, так само ліньки притиснувши двома пальцями п’яту-четверту, даючи в цей час відпочити звіряче втомленому мізинчику. Ну і нехай притиснуті струни поки що звучать глухо чи хриплять як трактор, звук відкритих струн усе-таки гучніше. З гітари полилося щось схоже на музику. «Ось тепер мені до вподоби!», — усміхається. На наступному уроці учень уже грав разом зі співом, а я пояснював йому неочевидний сенс цієї пісні, що виручила нас.

² Проілюструю цю коротку рекомендацію ще одним випадком із моєї практики. Хлопець на першому занятті показав дивовижне для початківця теоретичне знання вокальних термінів. Він знав про спів на опорі, про різновиди й відмінності голосів за октавами, значення діафрагми, оперував навіть поняттям міксту. Виявляв нестерпне бажання «вже нарешті поставити голос». І водночас співав катастрофічно нечисто! З’ясувалося, що декілька років (!) він намагався навчитися по відеокурсу на ютьюбі. Співав і думав, що співає правильно.
Постараюся пояснити вокалістам-початківцям стисло. Багато людей від природи чи від батьків мають гарний музичний слух і вміння чисто інтонувати. Точніше, музичні здібності дають їм змогу оволодіти цим умінням у короткий строк. Але більшість людей, щоб співати чисто, мусить ретельно навчатися цього. Це іноді здається дивним для тих, хто співає без зусиль, але це так, і зараз я звертаюся не до них. Найголовнішою якістю співу є чистота інтонування. Не тембр. Ви можете рипіти, хрипіти голосом, як Висоцький, виконавці блатняку чи рокери, співати з носовим призвуком, присвистом чи, як любив казати мій учень Назарчик, із перепідвипідвертом, і вас усе-таки слухатимуть. Не міць. Пригадайте пісні Нікітіна з совєцьких фільмів, колисанки, чи солодкуваті мімішечні наспівування з рекламних роликів. Не емоційність. Бо існують співаки на кшталт Михайла Щербакова навмисно беземоційні, але з безліччю поціновувачів. Не плавність і музикальність. Шоу-бізнес, наприклад, обходиться без них. Дуже важливим є почуття ритму. Але якщо ви співаєте нечисто — це найгірше. Фальшивий спів людський слух сприймає дуже зле. Дорога вам або в реп, але ж він, як зізнаються найчесніші з реперів, не музика, чи в якусь екзотичну вокальну техніку без інтонування, або у студію звукозапису, де штучно підтягуватимуть програмними засобами вище-нижче те, що ви там наспіваєте, і де ви так і не навчитеся співати наживо. Або правильний шлях — учитися. Ви співаєте, а хто-небудь, хто розуміється на предметі, слухає поруч чи дистанційно, і підказує, чи вище-нижче або правильно ви співаєте, і коригує. Вже існують комп’ютерні програми, що вміють виконувати ці функції. Поки що вони неефективні. Відеоуроки (не плутати з уроками через відеозв’язок), відеокурси, відео/аудіо розспівування неефективні й поготів — ці не підкажуть нічого.
Але є і добрі новини. 1. Зовсім уже туговухих учнів мало. 2. Більшості для помітних успіхів вистачає кількох уроків. 3. Нормальний учитель домагатиметься, щоб заспівав навіть украй немузикальний учень. Таких ентузіастів своєї справи складно знайти, але все-таки ми існуємо. Після перших успіхів в інтонуванні, а іноді й одночасно, учитель підтягне й інші якості голосу. Ну і повертаючись до історії з хлопцем, уже наприкінці першого уроку він досить пристойно й чистенько виконав Yellow Submarine Бітлз. Не розкриватиму всі таємниці, як удалось. А ось чому раніше не виходило, тепер вам зрозуміло. Просто навичок правильного співу не було — ніхто раніше не підказував, як треба, а сам не чув. Проте більшість загалу здібності-то має. Треба лиш уміло їх виявити. А далі кількість правильних повторень переходить у якість.

Гітарні бої

В сучасній музиці без боїв — нікуди. Співочим фінгерстайл-гітаристам бій потрібен для притаманних вокальній музиці польотності й співучості, одними щипками їх не досягти. (До речі. Ох не до вподоби мені ця модна назва «фінгерстайл». Ми все життя грали і пальцями, і складні мелодії до пригри додавали, і боєм, і підстукували, ще й співали одночасно. Так то, виявляється, був фінгерстайл? Хлоп про пана теж усякі назви вигадував, а пан і не знав. Просто треба вправно грати й співати, хлопці.) Найкращий вибір техніки пригри залежить від конкретної пісні, стилю музики та особистих уподобань музиканта. Оптимально — поєднувати різні техніки, включаючи бій і щипки, для досягнення глибокої виразності й різноманітності звучання. Експериментуючи з різними комбінаціями, можна створити унікальний і незабутній звук. Є думка, що професійна назва бою — расгеадо, проте техніка rasgueado асоціюється з фламенко. Сучасна же пригра розвивається самостійно, незалежно. А ще фахівці знають, що назва «бій» теж народна — в противагу професійному терміну «ритмічний рисунок», але однаково потрапляють на цю сторінку через пошук за цим словом. Кінець кінцем, не так важлива назва, важливий результат.

Зверніть увагу! Правильний запис боїв — у такому «переверненому» вигляді, де стрілка вгору — це вдар униз, і навпаки, стрілка вниз — удар угору. Якщо табулатуру записано за допомогою текстового формату ASCII, то ^ — це downstrokes, удари вниз; v — це upstrokes, удари вгору. Позаяк, по-перше, в табулатурі й нотації струни й ноти, котрі звучать високо, розташовано вгорі, а котрі звучать низько — внизу, а по-друге, це запис із погляду на гітару самого гітариста, а не глядача-слухача збоку. Не переплутайте. Дехто вже звик до розповсюдженого самодіяльниками зображення «стрілка вниз — удар вниз». Чи так можна? Можна, якщо зручно, і якщо на практиці ви частіше користуєтеся схемами, але ніяк не нотами. Проте я не чув, щоб у класичній музичній нотації відбулися настільки суттєві зміни. Перевернути звукоряд догори дриґом — це була б докорінна реформа системи фіксації музики. Якщо вона колись станеться, ми дізнаємося про ці зміни не лише зі спеціалізованих джерел, а й видань рівня The Washington Post і навіть Спортлото.

1. (↑ ↑↓ ↓↑↓) Чотири чверті, рух вісімками, з басами і без. Бій «шістка»

Якщо не вийшло відразу, допомагає рахування. Один-два-три-чотири. Де «раз» і «два» — на двох ударах вниз, а на рахунок «три» руку опустити вниз без удару. Обов’язково вимовити вголос «три». Відтак одночасно з трьома останніми ударами вгору-вниз-вгору сказати «чо-ти-ри». Рука має рухатися плавно, рівно як годинник, рівномірно без ривків. Збоку це має вигляд як вниз-угору-вниз-угору без пауз. Вийшло зіграти один раз (один такт) — зіграйте два поспіль. Потім більше.

Із «секретів маестро»

Ніяк не виходить співати під бій «шістку»? Під час співу рука робить удари там, де не треба?
Поміркуймо. Якщо рука ударяє, де не треба, тоді потрібно заспівати в такому ритмі, як нам треба. А нам потрібна саме «шістка». Вокальна партія яких пісень написана в ритмі цього бою? Пригадайте «Не ходите дети в Африку гулять» Г. Фіртича на слова К. Чуковського. На перший погляд вона не підходить для початку — має аж 5 акордів, хитромудру мелодію з півтонами і ритмічний рисунок бас-акорд. Але спробуйте ритмічно заспівати: «Маленькие дети, ни за что на свете не ходите в Африку гулять…». Це ж готова «шістка»! Тобто не грайте бас-акорд. Грайте бій, і ваші вдари співпадатимуть зі співом. Навіть необов’язково грати акорди, чисто співати, виконувати до кінця — ми ж опановуємо лише спів під ритм. Сприймайте ті кілька рядків, котрі зможете заспівати зі грою правою рукою, як вправу. А якщо вам допомагає учитель, акорди може притискати він. Це мій «секрет маестро», але за бажанням ви можете пригадати й якісь інші пісні в цьому ритмі для себе. А там, дивись, і складніші за ритмом пісні подужаєте.

Аналогічно бій № 2 чи схожий на нього (↑ ↑ ↑ ↑↓ ↓ ↓↑↓↑↓) можна опанувати завдяки пісні Baby Shark (Super Simple Songs). Ритм вокальної партії у ній точно повторює ритм бою.

Наступна рекомендація для тих випадків, коли вокальна партія має паузи, і ви не знаєте, коли вступати після них. Уставте в пусті частки рахування. На прикладі розгляданої тут пісні «Зозуля»: Приспів починається з паузи. Куди ж співати «Сонце…»? Спочатку зіграйте бій і одночасно прорахуйте вголос його два перших удари: «РАЗ, ДВА». Потім одночасно з боєм чітко й рівномірно вимовте: «РАЗ, ДВА, СО…». У наступному рядку (він трохи складніший): «РАЗ, ДВА, з моЄ…». У наступному: «РАЗ, ДВА, і ЯК…». В останньому: «РАЗ, ДВА, ТРИ, ОСЬ…».
Заповнюйте паузи рахуванням і в інших піснях. Згодом промовляння вголос можна буде спинити.

Другий бій складніший, скидається на страшний парканчик.

2. (↑ ↑ ↑ ↑↓ ↓↑↓↑ ↑↓) Чотири чверті, рух шістнадцятками, з басами і без

Схема для запам’ятовування на один удар більше (↑ ↑ ↑ ↑↓ ↓↑↓↑ ↑↓↑). Щоб вивчити, потрібно розділити по частинах: чотири удари вниз, два вгору, потім два рази по три: «та-та-та», «та-та-та» (вниз-угору-вниз, вниз-угору-вниз). Обов’язково рахуйте перші чотири вдари, на кожен удар «раз, два, три, чотири». Часта помилка: грають скільки завгодно — 3, 5, але не 4. Рахуйте. Має вийти «1, 2, 3, 4-вгору, вгору-та-та-та, та-та-та», де на кому рука рухається без удару, в протилежному напрямку. Щоб зіграти два рази (два такти) поспіль, потрібно зрозуміти, що останній удар вниз — він же перший у наступному такті: «1, 2, 3, 4-вгору, вгору-та-та-та, та-та-1…». Спочатку бій звучить прямолінійно, не так, як треба, тому що річ в акцентах. Коли самі рухи рукою вивчені, спробуйте порахувати до чотирьох, розподіливши рахування на весь такт. «Раз» — перший удар, «два» — третій удар, «три» — рука вниз між двома підсмикуваннями, «чотири» — останній удар вниз у першій фігурці «та-та-та». Отож на рахунок 2 і на 4, це відповідно 2-га і 4-та частки такту, удари зробити сильними, а всі інші дуже тихими. Наприклад другий удар у схемі так взагалі робити символічно, майже видалити. Досить гучним має бути ще тільки перший удар вниз (або бас замість нього) — це сильна частка.

Зауваження щодо другого бою. Деяким гітаристам зручніше грати іншу послідовність, кількість ударів і проміжків між ними.
Наприклад так: (↑   ↑ ↑↓ ↓ ↓↑ ↑↓), або так: (↑   ↑   ↓ ↓ ↓↑ ↑↓), або так: (↑   ↑ ↑↓ ↓↑ ↑↓↑↓), або так: (↑   ↑   ↓ ↓↑ ↑↓↑↓), або так: (↑↓↑↓↑↓↑↓ ↓↑↓↑↓↑↓) тощо.
Це нормально й вирішального значення не має, адже музичний розмір 4/4, рух шістнадцятками й акценти на 2-й і 4-й частці залишаються незмінними. Все це — похідні того самого бою. Якщо маєте наснагу, переконайтесь у цьому на практиці — ось який вигляд мають численні різновиди цього ритмічного рисунка в нотах і табулатурах: PDF і файл Guitar Pro.
Чому я віддаю перевагу саме своєму варіанту? У навчанні важливо рухатись від простого до складного. Я знаю, що аж ніяк не всі витримують, відлічують тривалість пауз. Зокрема в цім бої важлива тривалість між 1-ю і 2-ю частками з чотирьох. Треба, щоб рука рухалась униз-угору й ритмічно «пульсувала» саме шістнадцятими тривалостями, не перериваючись, не зависаючи на паузі в повітрі нерухомо. А якщо не зробити на «і» поміж 1 і 2 (раз-і-два) удар униз по струнах або хоча б формально — по повітрю, наступний удар на 2 може не вийти, він буде раніше чи пізніше часу, буде неритмічним. Бездоганне почуття ритму мають не всі! Тому я рекомендую, якщо інші варіанти бою № 2 не виходять, пробувати саме мій, з чотирма ударами вниз на початку. Причому грати всі удари чітко, «як відмінник». Так і співати вам поки що буде легше. А акценти прийдуть до вас потім, можливо навіть самі.

Ще одне важливе доповнення, що стосується всіх боїв. Мені попадались описи боїв з указівкою робити удари вгору (підсмикування) великим пальцем (p). Поки що не робіть так! І тоді надалі ви зможете додавати до акомпанементу гарні мелодичні вставки (див. відеоілюстрації внизу сторінки, а також розділ Відео), ваші пальці будуть уже ладні до цього. Всі удари вниз і вгору потрібно робити вказівним, середнім, підмізинним пальцями (i, m, a), разом чи окремо, але без великого. Великий палець (за рідкісними винятками, наприклад, фламенкоподібних боїв) — тільки для басів. Я розумію, що використання великого пальця для ударів у популярних ритмічних рисунках — вельми поширене явище. Під відеорозборами прибічників ударів великим пальцем трапляються навіть курйозні коментарі: «Не можу перебудуватися грати великим пальцем, як навчився в дитинстві вказівним, так і граю». — «Перебудовуйся, це легше, і звук приємніше». Але я не уявляю, як би я уклинював мелодії у бої, якби грав так. А грати пустий бій мені давно вже нудно. Заздалегідь орієнтуватись на одночасну гру бою і мелодій рекомендую і своїм учням.

А ще незрозуміло, як тоді грати «дужку» — одночасний удар по струнах угору і щипок баса вниз. Рідкісний прийом? У деяких піснях із дводольним розміром він грається на кожну сильну частку й відповідно становить рівно половину твору. Якщо робити удар угору великим пальцем, то яким пальцем тоді щипати бас?

Насамкінець додам, що справжній курйоз — це коли ті, хто напучує завжди грати удари вгору великим пальцем, самі грають у складних творах вказівним. Для чого тоді ошукувати початківців? Чи щоб потік їх до вчителя, а отже й потік грошей, не спинявся, чи самі ті вчителі досягають майстерності згодом? Хтозна. Я хочу лише, щоб учні від самого початку не блудили манівцями.

Нижче розміщено колекцію гітарних боїв. При її складанні я не гнався за кількістю, а прагнув практичності — в інтернеті трапляються зібрання ритмічних рисунків, багато зразків яких, на жаль, зовсім непридатні для індивідуальної пригри. Тут жодного непрацюючого ритмічного рисунка нема — всі бої з цієї колекції використовувалися мною в концертно-виконавській та педагогічній практиці.

Є думка, чув її навіть від деяких професіоналів: Бої під номерами — дурниці. Треба відчувати музику й пригравати не думаючи, який там ритмічний рисунок. Правильна пульсація рукою сама виведе на правильний бій. Тим паче сам рисунок може змінюватися протягом перебігу твору. Або можна ставитися до ритмічних рисунків по-музикантські, взявши основою метроритм і виписані чи відчуті частки тактів, по нотах або довільно варіюючи удари.
Слушна думка. Коли я граю своє, чи інше складне, то добре розумію, що спрощені стандарти тут примітивізували б увесь мій шлях піснею. Але слушна не для навчальних реалій. Коли напроти вас сидять одразу п’ять 7-річних гавриків (а хай і один гаврик чи поважний пан), що взяли гітару вперше в житті, рятують саме прості схеми рухів, автоматичне повторювання малої кількості ударів.
До речі, слухайте думки різних фахівців, але водночас обов’язково цікавтесь, як співають і акомпанують їхні учні. І не лише обдаровані, а рядові, «щойно з вулиці». Це найкраще підтвердження або спростування наших думок.

Колекція гітарних боїв

1. (↑ ↑↓ ↓↑↓) Чотири чверті, рух восьмими, з басами і без, популярна «шістка»

2. (↑ ↑ ↑ ↑↓ ↓↑↓↑ ↑↓) Чотири чверті, рух шістнадцятими, з басами і без

3. (б ↑↓ ↓↑↓) Чотири чверті, рух восьмими, з басом і глушінням (хлопанням)

4. (б ↑↓↑ ↑↓) Чотири чверті без синкоп

5. (б ↑ ↓дод б ↓↑ ↓) Пунктирний з чергуванням басів і глушінням

6. (б ↑↓дод б↓↑↓) Чотири чверті рівний з чергуванням басів

7. (б ↑↓↑↓↑ ↑↓↑↓) Шість восьмих, повільно

   (б ↑↓↑↓↑ ↑↓↑↓) Шість восьмих, швидко

8. (б 3+2+1 3+2+1 ↑ 3+2+1 3+2+1) Шість восьмих зі щипками і акцентованим ударом, швидко і повільно

9. (б ↑ ↑ ↑↓↑ ↑ ↑↓↑↓) Чотири чверті з синкопою на «і» 3-ї частки

10. (б ↑↓↑↓↑ ↑↓↑↓↑ ↑↓) Чотири чверті з синкопою на «і» 2-ї частки

11. (б ↑↓↑↓дод б ↑↓↑↓) Три чверті, ритм вальсу, без глушіння і з глушінням

12. (↑ ↑) Дві чверті і чотири чверті, марш

13. (↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓) Дванадцять восьмих, рух групами по 3 частки з акцентами вниз-вгору («тіпатитопати»-бій), без зміни і зі зміною гармонії. Тут і далі «тіпатитопати» — мовна мнемонічна підказка, що допомагає освоїти бій. Інша відповідна вдарам підказка: «низ-та-та-верх-та-та»

14. (↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓) Чотири чверті з 5 акцентами, «тіпатитопати»-бій

    (б ↑↓ ↓↑ ↑↓ ↓↑ ↑↓) Варіант попереднього 5-акцентного бою, в якому кожний другий удар у групі з трьох часток не визвучується, тривалість акцентованих ударів збільшується вдвічі

15. (б ↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓) Чотири чверті з басом і 5 акцентами, «тіпатитопати»-бій, швидко і трохи повільніше

16. (↑p↓↑p↓↑↓) Чотири чверті, славетна совєцька/протисовєцька «восьмйорка», або «вісімка», швидко і повільно. Це перша, справжня, правдива «вісімка». Інколи так називають інші бої, і виникає плутанина

17. (↑ ↓↑ ↓↑↓) Чотири чверті з акцентами вниз

18. (↑ ↓ ↑ ↑ ↓ ↑ ↑↓↑↓) Ще варіант бою на чотири чверті з акцентами вниз

19. (↑ ↑ ↑ ↓) Чотири чверті рівний, рух восьмими

20. (↑ ↑ ↑ ↑↓) Варіант рівного бою на чотири чверті з рухом восьмими і шістнадцятими

21. (б↓↑↓) Чотири чверті рівний, рух восьмими, без чергування басів на сильну і відносно сильну частку і з глушінням

22. (б ↑v^↓^↓) Чотири чверті зі staccato, v^ — удари вгору і вниз по приглушених струнах

23. (↑p↓↑p↓↑ ^^v) Дванадцять восьмих, технічно схожий на бій «вісімка» — деякі удари вниз робляться великим пальцем (p), швидко і повільно. Рідкісний бій, але в мене у піснях зустрічається

24. (↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑) Дванадцять восьмих із глушінням, рух починається з удару вгору

25. (pp↓↑↓↑pp↓↑↓↑) Дванадцять восьмих із глушінням, за звучанням майже такий самий бій, як попередній, але деякі удари (pp) робити великим пальцем і в іншому напрямку — великий палець ударяє вниз, а потім одразу вгору

26. (б ↑↓дод б ↑) Дві чверті з чергуванням басів і двох і одного вдарів, швидко і повільно

27. (б ↑ дод б ↑ б ↑дод б ↓↑) Дві чверті з глушінням і синкопованим 4-м басом

28. (б ↑ б́ ↑б́ ↓↑б́ ↓↑↓) Чотири чверті, рух шістнадцятими з 4 басами, що чергуються, на 3-й і 4-й бас — синкопи, б́ — бас із одночасним ударом угору (підсмикуванням), швидко і повільно

29. (б ↑ ↑↓↑↓ ↓ ↓↑↓↑↓) Чотири чверті, рух шістнадцятими, з глушінням (хлопанням)

30. (б ↑ ↓^ v↑ ↓) Один із варіантів реґі

31. (б 3 ↑ б 2+1 3 ↑ 3+2+1) Пунктирний комбінований зі щипками, 2-й бас синкопований

32. (б ↑↓дод б↓↑↓) (б ↑ дод б ↑) (б́ ↑ дод б́ ↑) (↓↑↓↑) Accelerando в ромських піснях, тут без зміни гармонії

Відеоілюстрації:
Сучасна пригра спростовує думку про бій № 1 (↑ ↑↓ ↓↑↓) як про примітивний і непрофесійний. Пісня, що написана повністю на основі бою № 1, який часто називають шісткою, демонструє його можливості.

У наступній пісні використано ритмічні рисунки № 8 (б 3+2+1 3+2+1 ↑ 3+2+1 3+2+1), № 7 (б ↑↓↑↓↑ ↑↓↑↓), арпеджіо просте (б 3 2 1 2 3) і з акцентованим ударом (б 3 2 ↑ 2 3), всюди розмір шість восьмих.

Уроки співу? Вокалу? Або уроки гри на гітарі? Чому важливо вчитися співати й акомпанувати на гітарі одночасно. Хто і де навчає цього. Як не помилитися у виборі викладача. Плюси і мінуси навчання в музичній школі. Як не потрапити в пастку відеошкіл. Відеоуроки, персональні уроки або уроки через відеозв’язок — що краще? Відповіді тут:

Школа співу й пригри на гітарі

Дивіться також:

Гітара + Вокал. Онлайн-уроки через відеозв’язок;

Про «правильні» схеми акордів;

Схеми акордів для шульг;

Схеми гітарних боїв;

Таблиці тональностей для підбирання і транспонування пісень;

Універсальна таблиця акордів. Побудова та аплікатури;

Універсальні схеми розташування ступенів тональностей на грифі гітари;

Розташування нот на грифі гітари;

Як завершити пісню гарно;

«Постановка голосу» Електронний навчальний посібник для самопідготовки студентів;

Табулатури, акорди, ноти й відеорозбори на замовлення;

Будова гітари;

Заохота без криків і оцінок;

З досвіду роботи з обдарованими учнями;

Про деякі особливості й відмінності школи;

Смішні випадки й курйози з моєї музичної та педагогічної практики

© Денис Миколайович Бережний, denysberezhnyi.com.ua