Денис БережнийШкола співу |
Можливі труднощі | Варіанти вирішення |
---|---|
Ви співаєте, нечисто інтонуючи. | Розвинути слух із викладачем. Вас мають чути збоку². |
Ви співаєте неритмічно. | Розвинути почуття ритму з викладачем. Вас мають чути збоку. |
Ви граєте неритмічно, збиваєтеся, рука іноді «повторює слова», а не працює автономно. (Інколи під час вимовляння складу удар чи щипок не потрібен, але ви знову і знову повторюєте його.) Важко грати синкопи. |
Довести акомпанемент до автоматизму. Спробуйте до того місця, де ви спотикаєтеся, співати і грати одночасно, а далі припиніть співати й безперервно продовжуйте тільки грати в тому ж темпі. Коли перестанете збиватися, пробуйте співати.
Цікаво, що і спів так само потрібно довести до автоматизму. На перших порах вашу увагу майже повністю відтягуватиме акомпанемент, і тому, аби не збиватися, треба щоб губи вимовляли склади незалежно від вас, співати хай і неточно за висотою, але точно за тривалостями, дотримуючись потрібних пауз. Для цього треба добре знати твір, попередньо поспівати його разом з оригіналом. Правило: окремо пограти, окремо поспівати, тільки потім поєднувати. |
Часта помилка, особливо в молодих — надмірно швидкий темп. Є поняття «загнати темп» — грати настільки швидко, що ви не встигаєте контролювати себе й розуміти, що відбувається. Хочеться грати жваво, весело і круто. Але. Ви думаєте, професійні музиканти з першого разу, не готуючись, грають щось типу «Польоту джмеля» Римського-Корсакова в шаленому темпі? Ніколи. |
Уявіть, що ви черепашка, равлик, бувалий вояк із цоевської «Зозулі», який вже нікуди не поспішає. На перших сторінках зошитів моїх учнів майже завжди можна знайти слово ПОВІЛЬНО!!! Підкреслене тричі.
Це важливо. Зіграйте хоча б раз вашу швидкісну пісню як марудну неквапу. Відточите нюанси. Грати повільно важко, але вкрай потрібно. |
Ви взяли для розучування улюблену пісню, і все б гарно, але один акорд не виходить. Це може бути F із вашим першим баре, H7, G або навіть Dm. |
Треба дивитися. Інколи варто брати проблемний акорд, без огляду на те, що він не звучить. Чим більше ви його граєте, тим швидше він зазвучить як треба. Пальці звикають.
Якщо ж саме зараз ви сидите вже досить довго, а справа кепська й навіть стає гіршою, спробуйте перепочити, відвернути увагу, розвіятись. Зазвичай з новими силами все виходить. Але іноді я бачу, що пісня учневі понад силу, наприклад кілька швидко змінюваних важких акордів, що йдуть підряд. Поверніться назад, ідіть поступово. Не беріть надто складні твори. |
Написано, що бій у пісні треба грати з басами, але поки не виходить, ви промазуєте і взагалі «це важко». | Грайте поки без басів, замініть бас ударом. |
Буває навпаки, всупереч написаному граєте з басами й менше збиваєтеся. | Чудово. Ритмічні рисунки з басами звучать доброзвучно, професійно, відразу чутно, що ви вчилися не у дворі. Бої без басів зазвичай потрібні початківцям (див. попередній пункт), і іноді в кінці швидких пісень, коли ви в запалі, а в музиці forte й presto, то баси брати не варто. |
Довели до автоматизму акомпанемент і граєте без співу вже дуже гарно, так само добре вже співаєте під фонограму оригіналу, але коли починаєте співати під гітару, збиваєтеся з ритму. | Одне з рішень цієї проблеми (підкреслюю, «одне з») — маленька хитрість, якою я часто користуюся в навчанні. Іноді, коли ви пробуєте співати і грати одночасно, дуже допомагає припинити збиватися акомпанування з басами. Так, бій з басами складніше за бій без басів, але бувало, що в розв’язанні проблеми допомагало лише це. Річ у тім, що не всі відчувають чергування сильних і слабких часток такту, але й не всі люблять рахувати частки в стадії розучування бою. Унаслідок, коли пробують співати, бій збивається в «кашу» з неритмічних ударів. Спробуйте грати бій разом з басами, цебто замініть удар на сильній, першій частці основним басом акорду. Наприклад, чітко зіграти 4 такти боєм «шістка» легше, якщо ви братимете на початку кожного такту бас, а не робитимете удар. Відрахувати 4 баса, а отже й 4 такти, легко, навіть особливо не замислюючись, а ось відміну ударів на сильних частках від інших ударів можна й не відчути. Додам, що йдеться про щипки баса великим пальцем, а не медіатором, оскільки згодом до акомпанементу ми додаватимемо мелодійні лінії і нам знадобиться решта пальців. Наприклад, одночасно взяти 5-ту й 2-гу струни великим і середнім пальцями легше, ніж медіатором, правда? |
Знайшли гармонію чи ноти пісні в інтернеті, але чи то акорди неправильні, чи то до вашого голосу вони не підходять. Аналогічно, вмикаєте запис, співаєте разом із виконавцем і не влучаєте, не досягаєте, не витягаєте. «Ця пісня не для мене?» |
Ця пісня для вас. Потрібно транспонування — перенесення в іншу тональність. Транспозицію зробить учитель, який знає ваш голос. Пізніше навчить цього вас.
Щодо інтернету. Підбираючи пісні на слух, я часто дивлюся там вже підібрані твори. Можете мені не довіряти, але з них я оцінюю як правильні лише відсотків п’ять. |
¹ Час від часу доводиться шукати нестандартні розв’язання. Як спростити й без того простий двохакордовий твір?
Умови задачі: хлопчик одинадцяти років із жорсткуватою гітарою без можливості доведення чи заміни її на що-небудь прийнятне. Хлопчик не може взяти ЖОДНОГО акорду. Ситуація обтяжена невмінням і небажанням учня працювати й домагатися. Як і багатьом сучасним дітям, йому хочеться, щоб удалося само собою і відразу. Пальцям, мовляв, боляче (хоча не стільки там болю, скільки ліні). Звук жахливий. Я розумію, що потрібно швидке рішення, — якщо до кінця цього, вже не першого, уроку нічого не вийде, закине гітару, подібно до багатьох дітей у всі часи, які почали вчитися на невдалих інструментах (до речі, завжди купуйте гітару зі своїм учителем — фахівцем!), і з тугою дивитиметься потім все життя на гітаристів як на суперменів або мучеників. Але якщо принаймні щось вийде, цікавість до гітари не зникне ще бодай кілька уроків, а там і пальці зміцніють. Хапаюся за зачіпку — більш-менш уже вдається простий бій, званий в народі за кількістю вдарів шісткою. Поки що, звісно, вдається без співу. Мені потрібна не дитяча (дитячу не співатиме) пісня на два акорди. Три? Так забагато жодним робом. А пісні з одним акордом або дурнуваті, або навдивовижу складні (пригадайте, наприклад, чудову «Всё я сказал» гурту Дети), та й у нашому разі непродуктивні — адже потрібно вчитися переходити з акорду на акорд. Двійко акордів, які ніби й не тре було притискати, з максимумом відкритих струн. Пригадую подібні пісні й серед них спрощений «Бошетунмай» Цоя. До мажор і ля мінор не вдаються, але тут я розумію, що якби транспонувати пісню в Соль мажор, це буде G й Em, а G можна і спростити. Уявляєте обсяг робіт? Мізинчиком ліниво притиснути першу струну на третьому ладі, зіграти аж два такти, не зачіпаючи баси, і зіграти два такти, так само ліньки притиснувши двома пальцями п’яту-четверту, даючи в цей час відпочити звіряче втомленому мізинчику. Ну і нехай притиснуті струни поки звучать глухо чи хриплять як трактор, звук відкритих струн усе-таки гучніше. З гітари полилося щось схоже на музику. «Ось тепер мені подобається!», — усміхається. На наступному уроці учень уже грав разом зі співом, а я пояснював йому неочевидний сенс цієї пісні, що виручила нас.
² Проілюструю цю коротку рекомендацію ще одним випадком із моєї практики. Хлопець на першому занятті показав дивовижне для початківця теоретичне знання вокальних термінів. Він знав про спів на опорі, про різновиди й відмінності голосів за октавами, значення діафрагми, оперував навіть поняттям міксту. Виявляв нестерпне бажання «вже нарешті поставити голос». І водночас співав катастрофічно нечисто! З’ясувалося, що декілька років (!) він намагався навчитися по відеокурсу на ютьюбі. Співав і думав, що співає правильно.
Постараюся пояснити вокалістам-початківцям стисло. Багато людей від природи чи від батьків мають гарний музичний слух і вміння чисто інтонувати. Точніше, музичні здібності дають їм змогу оволодіти цим умінням у короткий строк. Але більшість людей, щоб співати чисто, мусить ретельно навчатися цього. Це іноді здається дивним для тих, хто співає без зусиль, але це так, і зараз я звертаюся не до них. Найголовнішою якістю співу є чистота інтонування. Не тембр. Ви можете рипіти, хрипіти голосом, як Висоцький, виконавці блатняку чи рокери, співати з носовим призвуком, присвистом чи, як любив казати мій учень Назарчик, із перепідвипідвертом, і вас усе-таки слухатимуть. Не міць. Пригадайте пісні Нікітіна з радянських фільмів, колисанки, чи солодкуваті мімішечні наспівування з рекламних роликів. Не плавність і музикальність. Шоу-бізнес, наприклад, обходиться без них. Дуже важливим є почуття ритму. Але якщо ви співаєте нечисто — це найгірше. Фальшивий спів людський слух сприймає дуже зле. Дорога вам або в реп, або у студію звукозапису, де штучно підтягуватимуть програмними засобами вище-нижче те, що ви там наспіваєте, і де ви так і не навчитеся співати наживо. Або правильний шлях — учитися. Ви співаєте, а хто-небудь, хто розуміється на предметі, слухає поруч чи дистанційно, і підказує, чи вище-нижче або правильно ви співаєте, і коригує. Вже існують комп’ютерні програми, що вміють виконувати ці функції. Поки що вони неефективні. Відеоуроки, відеокурси, відео/аудіо розспівування неефективні й поготів — ці не підкажуть нічого.
Але є і добрі новини. 1. Зовсім уже туговухих учнів мало. 2. Більшості для помітних успіхів вистачає кількох уроків. 3. Нормальний учитель домагатиметься, щоб заспівав навіть украй немузикальний учень. Таких ентузіастів своєї справи складно знайти, але все-таки ми існуємо. Після перших успіхів в інтонуванні, а іноді й одночасно, учитель підтягне й інші якості голосу. Ну і повертаючись до історії з хлопцем, уже наприкінці першого уроку він досить пристойно й чистенько виконав Yellow submarine Бітлз. Не розкриватиму всі таємниці, як удалося. А ось чому раніше не виходило, тепер вам зрозуміло. Просто навичок правильного співу не було — ніхто раніше не підказував, як треба, а сам не чув. Проте більшість загалу здібності-то має. Треба лиш уміло їх виявити. А далі кількість правильних повторень переходить в якість.
В сучасній музиці без боїв — нікуди. Наприклад, співочим фінгерстайл-гітаристам бій потрібен для питомих вокальній музиці польотності й співучості. (До речі. Ох не до вподоби мені ця модна назва «фінгерстайл». Ми все життя грали і пальцями, і складні мелодії до акомпанементу додавали, і боєм, ще й співали одночасно. Так то, виявляється, був фінгерстайл? Хлоп про пана теж усякі назви вигадував, а пан і не знав. Просто треба вправно грати й співати, хлопці.) Є думка, що професійна назва бою — расгеадо, проте техніка rasgueado асоціюється з фламенко. Сучасний же акомпанемент розвивається самостійно, незалежно. А ще фахівці знають, що назва «бій» теж народна — в противагу професійному терміну «ритмічний рисунок», але однаково потрапляють на цю сторінку через пошук за цим словом. Кінець кінцем, не так важлива назва, важливий результат.
Зверніть увагу! Правильний запис боїв — у такому «переверненому» вигляді, де стрілка вгору — це вдар униз, і навпаки, стрілка вниз — удар угору. Позаяк, по-перше, в табулатурі й нотації струни й ноти, котрі звучать високо, розташовані вгорі, а котрі звучать низько — внизу, а по-друге, це запис із погляду на гітару самого гітариста, а не глядача-слухача збоку. Не переплутайте.
(↑ ↑↓ ↓↑↓) Чотири чверті, рух вісімками, з басами і без
Якщо не вийшло відразу, допомагає рахування. Один-два-три-чотири. Де «раз» і «два» — на двох ударах вниз, а на рахунок «три» руку опустити вниз без удару. Обов’язково вимовити вголос «три». Відтак одночасно з трьома останніми ударами вгору-вниз-вгору сказати «чо-ти-ри». Рука має рухатися плавно, рівно як годинник, рівномірно без ривків. Збоку це має вигляд як вниз-угору-вниз-угору без пауз. Вийшло зіграти один раз (один такт) — зіграйте два поспіль. Потім більше.
Другий бій складніше, здається страшним парканчиком.
(↑ ↑ ↑ ↑↓ ↓↑↓↑ ↑↓) Чотири чверті, рух шістнадцятками, з басами і без
Схема для запам’ятовування на один удар більше (↑ ↑ ↑ ↑↓ ↓↑↓↑ ↑↓↑). Щоб вивчити, потрібно розділити по частинах: чотири удари вниз, два вгору, потім два рази по три: «та-та-та», «та-та-та» (вниз-угору-вниз, вниз-угору-вниз). Обов’язково рахуйте перші чотири вдари, на кожен удар «раз, два, три, чотири». Часта помилка: грають скільки завгодно — 3, 5, але не 4. Рахуйте. Має вийти «1, 2, 3, 4-вгору, вгору-та-та-та, та-та-та», де на кому рука рухається без удару, в протилежному напрямку. Щоб зіграти два рази (два такти) поспіль, потрібно зрозуміти, що останній удар вниз — він же перший у наступному такті: «1, 2, 3, 4-вгору, вгору-та-та-та, та-та-1…». Спочатку бій звучить прямолінійно, не так, як треба, тому що річ в акцентах. Коли самі рухи рукою вивчені, спробуйте порахувати до чотирьох, розподіливши рахування на весь такт. «Раз» — перший удар, «два» — третій удар, «три» — рука вниз між двома підсмикуваннями, «чотири» — останній удар вниз у першій фігурці «та-та-та». Отож на рахунок 2 і на 4, це відповідно 2-га і 4-та частки такту, удари зробити сильними, а всі інші дуже тихими. Наприклад другий удар у схемі так взагалі робити символічно, майже видалити. Досить гучним має бути ще тільки перший удар вниз (або бас замість нього) — це сильна частка.
Зауваження щодо другого бою. Деяким гітаристам зручніше грати іншу послідовність, кількість ударів і проміжків між ними.
Наприклад так: (↑ ↑ ↑↓ ↓ ↓↑ ↑↓), або так: (↑ ↑ ↓ ↓ ↓↑ ↑↓), або так: (↑ ↑ ↑↓ ↓↑ ↑↓↑↓) тощо.
Це нормально й вирішального значення не має, адже музичний розмір 4/4, рух шістнадцятками й акценти на 2-й і 4-й частці залишаються незмінними. Все це — похідні того самого бою.
Чому я віддаю перевагу саме своєму варіанту? У навчанні важливо рухатись від простого до складного. Я знаю, що аж ніяк не всі витримують, відлічують тривалість пауз. Зокрема в цім бою важлива тривалість між 1-ю і 2-ю частками з чотирьох. Важливо, щоб рука рухалась униз-угору й ритмічно «пульсувала» саме шістнадцятими тривалостями, не перериваючись, не зависаючи на паузі в повітрі нерухомо. А якщо не зробити на І поміж 1 і 2 (раз-І-два) удар униз по струнах або хоча б формально — по повітрю, наступний удар на 2 може не вийти, він буде раніше чи пізніше часу, буде неритмічним. Бездоганне почуття ритму мають не всі! Тому я рекомендую, якщо інші варіанти бою № 2 не виходять, пробувати саме мій, з чотирма ударами вниз на початку. Причому грати всі удари чітко, «як відмінник». Так і співати вам поки що буде легше. А акценти прийдуть до вас потім, можливо навіть самі.
Ще одне важливе доповнення, що стосується всіх боїв. Мені попадались описи боїв з указівкою робити удари вгору (підсмикування) великим пальцем (p). У жодному разі так не робіть! І тоді надалі ви зможете додавати до акомпанементу гарні мелодійні вставки (див. відеоілюстрації внизу сторінки, а також розділ Відео), ваші пальці будуть уже ладні до цього. Всі удари вниз і вгору потрібно робити вказівним, середнім, підмізинним пальцями (i, m, a), разом чи окремо, але без великого. Великий палець (за рідкісними винятками, наприклад, фламенкоподібних боїв) — тільки для басів.
Нижче розміщено колекцію гітарних боїв. При її складанні я не гнався за кількістю, а прагнув практичності — в інтернеті трапляються зібрання ритмічних рисунків, багато зразків яких, на жаль, зовсім не підходять для індивідуального акомпанементу. Тут жодного непрацюючого ритмічного рисунка нема — всі бої з цієї колекції використовувалися мною в концертно-виконавській та педагогічній практиці.
(↑ ↑↓ ↓↑↓) Чотири чверті, рух восьмими, з басами і без, популярна «шістка»
(↑ ↑ ↑ ↑↓ ↓↑↓↑ ↑↓) Чотири чверті, рух шістнадцятими, з басами і без
(б ↑↓ ↓↑↓) Чотири чверті, рух восьмими, з басом і глушінням (хлопанням)
(б ↑↓↑ ↑↓) Чотири чверті без синкоп
(б ↑ ↓дод б ↓↑ ↓) Пунктирний з чергуванням басів і глушінням
(б ↑↓дод б↓↑↓) Чотири чверті рівний з чергуванням басів
(б ↑↓↑↓↑ ↑↓↑↓) Шість восьмих, повільно
(б ↑↓↑↓↑ ↑↓↑↓) Шість восьмих, швидко
(б 321 321 ↑ 321 321) Шість восьмих зі щипками і акцентованим ударом, швидко і повільно
(б ↑ ↑ ↑↓↑ ↑ ↑↓↑↓) Чотири чверті з синкопою на 3-І
(б ↑↓↑↓↑ ↑↓↑↓↑ ↑↓) Чотири чверті з синкопою на 2-І
(б ↑↓↑↓дод б ↑↓↑↓) Три чверті, ритм вальсу, без глушіння і з глушінням
(↑ ↑) Дві чверті і чотири чверті, марш
(↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓) Дванадцять восьмих, рух групами по 3 частки з акцентами вниз-вгору («тіпатитопати»-бій), без зміни і зі зміною гармонії. Тут і далі «тіпатитопати» — мовна підказка, що допомагає освоїти бій. Інша відповідна вдарам підказка: «низ-та-та-верх-та-та»
(↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓) Чотири чверті з 5 акцентами, «тіпатитопати»-бій
(б ↑↓ ↓↑ ↑↓ ↓↑ ↑↓) Варіант попереднього 5-акцентного бою, в якому кожний другий удар у групі з трьох часток не визвучується, тривалість акцентованих ударів збільшується вдвічі
(б ↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓) Чотири чверті з басом і 5 акцентами, «тіпатитопати»-бій, швидко і трохи повільніше
(↑p↓↑p↓↑↓) Чотири чверті, славетна радянська/протирадянська «восьмйорка», або «вісімка», швидко і повільно
(↑ ↓↑ ↓↑↓) Чотири чверті з акцентами вниз
(↑ ↓ ↑ ↑ ↓ ↑ ↑↓↑↓) Ще варіант бою на чотири чверті з акцентами вниз
(↑ ↑ ↑ ↓) Чотири чверті рівний, рух восьмими
(↑ ↑ ↑ ↑↓) Варіант рівного бою на чотири чверті з рухом восьмими і шістнадцятими
(б↓↑↓) Чотири чверті рівний, рух восьмими, без чергування басів на сильну і відносно сильну частку і з глушінням
(б ↑v^↓^↓) Чотири чверті зі staccato, v^ — удари вгору і вниз по приглушених струнах
(↑p↓↑p↓↑ ^^v) Дванадцять восьмих, технічно схожий на бій «вісімка» — деякі удари вниз робляться великим пальцем (p), швидко і повільно. Рідкісний бій, але в мене у піснях зустрічається
(б ↑↓дод б ↑) Дві чверті з чергуванням басів і двох і одного вдарів, швидко і повільно
(б ↑ дод б ↑ б ↑дод б ↓↑) Дві чверті з глушінням і синкопованим 4-м басом
(б ↑ б́ ↑б́ ↓↑б́ ↓↑↓) Чотири чверті, рух шістнадцятими з 4 басами, що чергуються, на 3-й і 4-й бас — синкопи, б́ — бас із одночасним ударом угору (підсмикуванням), швидко і повільно
(б ↑ ↑↓↑↓ ↓ ↓↑↓↑↓) Чотири чверті, рух шістнадцятими, з глушінням (хлопанням)
(б ↑ ↓^ v↑ ↓) Один із варіантів реґі
(б ↑↓дод б↓↑↓) (б ↑ дод б ↑) (б́ ↑ дод б́ ↑) (↓↑↓↑) Accelerando в ромських піснях, тут без зміни гармонії
Відеоілюстрації:
Сучасний акомпанемент спростовує думку про бій № 1 (↑ ↑↓ ↓↑↓) як про примітивний і непрофесійний. Пісня, що написана повністю на основі бою № 1, який часто називають «шісткою», демонструє його можливості.
Колыбельная (Д. Бережний – Р. Кусімов)
У наступній пісні використано ритмічні рисунки № 8 (б 321 321 ↑ 321 321), № 7 (б ↑↓↑↓↑ ↑↓↑↓), арпеджіо просте (б 3 2 1 2 3) і з акцентованим ударом (б 3 2 ↑ 2 3), всюди розмір шість восьмих.
Муму (Д. Бережний – С. Ос)
© Денис Миколайович Бережний, denysberezhnyi.com.ua