Денис БережнийШкола співу й пригри на гітарі
Як навчитися співати й акомпанувати на гітарі одночасноНайкраще об’єднати спів і акомпанемент допомагає спільна гра з викладачем на одній гітарі. Наприклад, ви граєте правою рукою, а він бере акорди. Потім він тихо співає, а ви мусите не збиватися. Потім співає голосніше, а ви намагаєтеся підспівувати. Потім співаєте тільки ви, граючи як і раніше лише правою рукою. (Ці кроки відтворено у відеочастці звичайного уроку, де на початку учениця ще збивається, граючи самий лише бій, а за 15 хвилин уже одночасно співає й приграє правою рукою.) Так само удвох зручно вчити і швидку перестановку акордів: викладач повільно грає правою, ви переставляєте акорди. Він грає ритмічно, ви намагаєтеся встигати за ним, думаєте тільки про акорди, про наступний акорд, не відвертаючи увагу на праву руку і спів. Загалом, з розумним викладачем — швидше й ліпше. Що робити, якщо його нема. Працювати треба над конкретною, якою-небудь легкою, на два-три акорди, піснею. Спробуйте спочатку окремо поспівати, відтак окремо, без співу, пограти — потрібно довести акомпанемент до автоматизму, щоб нічого не відвертало уваги, грати як робот, як автомат. Я зазвичай даю учням першими піснями або спрощений варіант «Зозулі» Цоя (Кино) — боєм; або «Паперовий вояк» Окуджави — баси зі щипком або ударом. Або дитячі пісеньки «Ой заграйте, дударики» А. Філіпенка, «Савка та Гришка грали на дуду», але їхні мелодії вже трохи складніші. Можете взяти що-небудь своє, повторюю, на два-три акорди. Комусь підійде Apples & Bananas і «П’ять мавпеняток скачуть на столі» від Super Simple Songs; «Алиса (не ходит в школу)» Ранеток; «Эй, моряк» із к/ф «Людина-амфібія»; «Бошетунмай»¹ Цоя; «Листья жёлтые». Згодом набір найлегших пісень змінюватиметься, оскільки змінюються смаки. Моя перша пісня була «Коробейники» (Ой, полным-полна моя коробушка…). Не беріть на самому початку пісню з арпеджіо (перебором), співати під нього складніше, нехай така пісня буде четвертою-п’ятою, але не першою. Зауважте, перша пісня як перший млинець нанівець, вона не обов’язково повинна дуже вже подобатися — потім обридне гірше від печеної редьки, але шкодувати за нею не треба, наступні виходитимуть кращими.
І ще. Для доброго вчителя — чим складніше випадок і неподатливіше учень, тим цікавіше, азартніше впоратися з завданням. Ніколи не ставте на собі хрест. Якщо вам не допомогли, наприклад, чиїсь відеоуроки, це не означає, що ви не здатні. Це означає, що вас має чути і вчити грамотний викладач. Сам я досвідив, що людей, яким неможливо було б допомогти, не буває. Намагайтеся поєднати спів і пригру на гітарі самі, але якщо все ж не виходить, звертайтеся до правильних учителів. Тепер навчитися можна навіть дистанційно за допомогою відеозв’язку.
Зозуля (спрощений варіант)
|
Можливі труднощі | Варіанти вирішення |
---|---|
Ви співаєте, нечисто інтонуючи. | Розвинути слух із викладачем. Вас мають чути збоку². |
Ви співаєте неритмічно. | Розвинути почуття ритму з викладачем. Вас мають чути збоку. |
Ви приграєте неритмічно, збиваєтеся, рука іноді «повторює слова», а не працює автономно. (Інколи під час вимовляння складу удар чи щипок не потрібен, але ви знову і знову повторюєте його.) Важко грати синкопи. |
Довести акомпанемент до автоматизму. Спробуйте до того місця, де ви спотикаєтеся, співати й пригравати одночасно, а далі припиніть співати й безперервно продовжуйте тільки грати в тому ж темпі. Коли перестанете збиватися, пробуйте співати.
Цікаво, що і спів так само потрібно довести до автоматизму. На перших порах вашу увагу майже повністю відтягуватиме акомпанемент, і тому, аби не збиватися, треба щоб губи вимовляли склади незалежно від вас, співати хай і неточно за висотою, але точно за тривалостями, дотримуючись потрібних пауз. Для цього треба добре знати твір, попередньо поспівати його разом з оригіналом. Правило: окремо пограти, окремо поспівати, тільки потім поєднувати. Якщо ви вчитеся самі і співати під бій не виходить, може допомогти така методика: Спробуйте повільно грати простий бій (зазвичай, «шістку»), і одночасно розмовляти. Краще навіть не промовляти текст пісні, а говорити будь-які слова, наприклад, описувати те, що бачите перед собою. Це вас збиватиме, а ваше завдання — не збиватися. Приблизно так само на уроці вчитель збиває вас співом, інколи навмисно відвертає вашу увагу стуками-грюками, хлопанням і жартуванням, а ви, хай би що там відбувалося, намагаєтеся не збиватися з ритму. Пізніше додайте до вправи перестановку акордів. Така вправа дійсно допоможе довести бій до автоматизму. І вже після цього пробуйте ритмічно співати. |
Часта помилка, особливо в молодих — надмірно швидкий темп. Є поняття «загнати темп» — грати настільки швидко, що ви не встигаєте контролювати себе й розуміти, що відбувається. Хочеться грати жваво, весело й ловко. Але. Ви думаєте, професійні музиканти з першого разу, не готуючись, грають щось типу «Польоту джмеля» Римського-Корсакова в шаленому темпі? Ніколи. |
Уявіть, що ви черепашка, равлик, бувалий вояк із цоевської «Зозулі», який вже нікуди не поспішає. На перших сторінках зошитів моїх учнів майже завжди можна знайти слово ПОВІЛЬНО!!! Підкреслене тричі.
Це важливо. Перетворіть ненадовго вашу швидкісну пісню на марудну неквапу. Відточіть нюанси. Грати повільно важко, але вкрай потрібно. |
Ви взяли для розучування улюблену пісню, і все б гарно, але один акорд не виходить. Це може бути F із вашим першим баре, H7, G або навіть Dm. |
Треба дивитися. Інколи варто брати проблемний акорд, без огляду на те, що він не звучить. Чим більше ви його граєте, тим швидше він зазвучить як треба. Пальці звикають.
Якщо ж саме зараз ви сидите вже досить довго, а справа кепська й навіть стає гіршою, спробуйте перепочити, відвернути увагу, розвіятись. Зазвичай з новими силами все виходить. Але іноді я бачу, що пісня учневі понад силу, наприклад кілька швидко змінюваних важких акордів, що йдуть підряд. Поверніться назад, ідіть поступово. Не беріть надто складні твори. Сміливо використовуйте акорди зі спрощеною аплікатурою. Деякі з них дивіться на сторінці Про «правильні» схеми акордів. |
Написано, що бій у пісні треба грати з басами, але поки не виходить, ви промазуєте і взагалі «це важко». | Грайте поки без басів, замініть бас ударом. |
Буває навпаки, всупереч написаному граєте з басами й менше збиваєтеся. | Чудово. Ритмічні рисунки з басами звучать доброзвучно, професійно, відразу чути, що ви вчилися не на вулиці. Бої без басів зазвичай потрібні початківцям (див. попередній пункт), і іноді в кінці швидких пісень, коли ви в запалі, а в музиці forte й presto, то баси брати не варто. |
Довели до автоматизму акомпанемент і граєте без співу вже дуже гарно, так само добре вже співаєте під фонограму оригіналу, але коли починаєте співати під гітару, збиваєтеся з ритму. | Одне з рішень цієї проблеми (підкреслюю, «одне з») — маленька хитрість, якою я часто користуюся в навчанні. Іноді, коли ви пробуєте співати й пригравати одночасно, дуже допомагає припинити збиватися акомпанування з басами. Так, бій з басами складніше за бій без басів, але бувало, що в розв’язанні проблеми допомагало лише це. Річ у тім, що не всі відчувають чергування сильних і слабких часток такту, але й не всі люблять рахувати частки в стадії розучування бою. Унаслідок, коли пробують співати, бій збивається в «кашу» з неритмічних ударів. Спробуйте грати бій разом з басами, цебто замініть удар на сильній, першій частці основним басом акорду. Наприклад, чітко зіграти 4 такти боєм «шістка» легше, якщо ви братимете на початку кожного такту бас, а не робитимете удар. Відрахувати 4 баса, а отже й 4 такти, легко, навіть особливо не замислюючись, а ось відміну ударів на сильних частках від інших ударів можна й не відчути. Додам, що йдеться про щипки баса великим пальцем, а не медіатором, оскільки згодом до пригри ми додаватимемо мелодичні лінії і нам знадобиться решта пальців. Наприклад, одночасно взяти 5-ту й 2-гу струни великим і середнім пальцями легше, ніж стандартним медіатором-краплею, правда? |
Знайшли гармонію чи ноти пісні в інтернеті, але чи то акорди неправильні, чи то до вашого голосу вони не підходять. Аналогічно, вмикаєте запис, співаєте разом із виконавцем і не влучаєте, не досягаєте, не витягаєте. «Ця пісня не для мене?» |
Ця пісня для вас. Потрібно транспонування — перенесення в іншу тональність. Транспозицію зробить учитель, який знає ваш голос. Пізніше навчить цього вас.
Щодо інтернету. Підбираючи пісні на слух, я часто бачу там вже підібрані твори. Можете мені не довіряти, але з них я оцінюю як правильні лише відсотків п’ять. |
¹ Час від часу доводиться шукати нестандартні розв’язання. Як спростити й без того простий двохакордовий твір?
Умови задачі: хлопчик одинадцяти років із жорсткуватою гітарою без можливості доведення чи заміни її на що-небудь прийнятне. Хлопчик не може взяти ЖОДНОГО акорду. Ситуація обтяжена невмінням і небажанням учня працювати й домагатися. Як і багатьом сучасним дітям, йому хочеться, щоб удалося само собою і відразу. Пальцям, мовляв, боляче (хоча не стільки там болю, скільки ліні). Звук жахливий. Я розумію, що потрібно швидке рішення, — якщо до кінця цього, вже не першого, уроку нічого не вийде, закине гітару, подібно до багатьох дітей у всі часи, які почали вчитися на невдалих інструментах (до речі, завжди купуйте гітару зі своїм учителем — фахівцем!), і з тугою дивитиметься потім все життя на гітаристів як на суперменів або мучеників. Але якщо принаймні щось вийде, цікавість до гітари не зникне ще бодай кілька уроків, а там і пальці зміцніють. Хапаюся за зачіпку — більш-менш уже вдається простий бій, званий в народі за кількістю вдарів шісткою. Поки що, звісно, вдається без співу. Мені потрібна не дитяча (дитячу не співатиме) пісня на два акорди. Три? Так забагато жодним робом. А дорослі пісні з одним акордом або дурнуваті, або навдивовижу складні (пригадайте, наприклад, підхожу в інших випадках чудову «Всё я сказал» гурту Дети), та й у нашому разі непродуктивні — адже потрібно вчитися переходити з акорду на акорд. Двійко акордів, які ніби й не тре було притискати, з максимумом відкритих струн. Пригадую такі пісні й серед них спрощений «Бошетунмай» Цоя. До мажор і ля мінор не вдаються, але тут я розумію, що якби транспонувати пісню в Соль мажор, це буде G й Em, а G можна і спростити. Уявляєте обсяг робіт? Мізинчиком ліниво притиснути першу струну на третьому ладі, зіграти аж два такти, не зачіпаючи баси, і зіграти два такти, так само ліньки притиснувши двома пальцями п’яту-четверту, даючи в цей час відпочити звіряче втомленому мізинчику. Ну і нехай притиснуті струни поки що звучать глухо чи хриплять як трактор, звук відкритих струн усе-таки гучніше. З гітари полилося щось схоже на музику. «Ось тепер мені до вподоби!», — усміхається. На наступному уроці учень уже грав разом зі співом, а я пояснював йому неочевидний сенс цієї пісні, що виручила нас.
² Проілюструю цю коротку рекомендацію ще одним випадком із моєї практики. Хлопець на першому занятті показав дивовижне для початківця теоретичне знання вокальних термінів. Він знав про спів на опорі, про різновиди й відмінності голосів за октавами, значення діафрагми, оперував навіть поняттям міксту. Виявляв нестерпне бажання «вже нарешті поставити голос». І водночас співав катастрофічно нечисто! З’ясувалося, що декілька років (!) він намагався навчитися по відеокурсу на ютьюбі. Співав і думав, що співає правильно.
Постараюся пояснити вокалістам-початківцям стисло. Багато людей від природи чи від батьків мають гарний музичний слух і вміння чисто інтонувати. Точніше, музичні здібності дають їм змогу оволодіти цим умінням у короткий строк. Але більшість людей, щоб співати чисто, мусить ретельно навчатися цього. Це іноді здається дивним для тих, хто співає без зусиль, але це так, і зараз я звертаюся не до них. Найголовнішою якістю співу є чистота інтонування. Не тембр. Ви можете рипіти, хрипіти голосом, як Висоцький, виконавці блатняку чи рокери, співати з носовим призвуком, присвистом чи, як любив казати мій учень Назарчик, із перепідвипідвертом, і вас усе-таки слухатимуть. Не міць. Пригадайте пісні Нікітіна з совєцьких фільмів, колисанки, чи солодкуваті мімішечні наспівування з рекламних роликів. Не емоційність. Бо існують співаки на кшталт Михайла Щербакова навмисно беземоційні, але з безліччю поціновувачів. Не плавність і музикальність. Шоу-бізнес, наприклад, обходиться без них. Дуже важливим є почуття ритму. Але якщо ви співаєте нечисто — це найгірше. Фальшивий спів людський слух сприймає дуже зле. Дорога вам або в реп чи якусь екзотичну вокальну техніку без інтонування, або у студію звукозапису, де штучно підтягуватимуть програмними засобами вище-нижче те, що ви там наспіваєте, і де ви так і не навчитеся співати наживо. Або правильний шлях — учитися. Ви співаєте, а хто-небудь, хто розуміється на предметі, слухає поруч чи дистанційно, і підказує, чи вище-нижче або правильно ви співаєте, і коригує. Вже існують комп’ютерні програми, що вміють виконувати ці функції. Поки що вони неефективні. Відеоуроки (не плутати з уроками через відеозв’язок), відеокурси, відео/аудіо розспівування неефективні й поготів — ці не підкажуть нічого.
Але є і добрі новини. 1. Зовсім уже туговухих учнів мало. 2. Більшості для помітних успіхів вистачає кількох уроків. 3. Нормальний учитель домагатиметься, щоб заспівав навіть украй немузикальний учень. Таких ентузіастів своєї справи складно знайти, але все-таки ми існуємо. Після перших успіхів в інтонуванні, а іноді й одночасно, учитель підтягне й інші якості голосу. Ну і повертаючись до історії з хлопцем, уже наприкінці першого уроку він досить пристойно й чистенько виконав Yellow Submarine Бітлз. Не розкриватиму всі таємниці, як удалось. А ось чому раніше не виходило, тепер вам зрозуміло. Просто навичок правильного співу не було — ніхто раніше не підказував, як треба, а сам не чув. Проте більшість загалу здібності-то має. Треба лиш уміло їх виявити. А далі кількість правильних повторень переходить у якість.
В сучасній музиці без боїв — нікуди. Співочим фінгерстайл-гітаристам бій потрібен для притаманних вокальній музиці польотності й співучості. (До речі. Ох не до вподоби мені ця модна назва «фінгерстайл». Ми все життя грали і пальцями, і складні мелодії до пригри додавали, і боєм, і підстукували, ще й співали одночасно. Так то, виявляється, був фінгерстайл? Хлоп про пана теж усякі назви вигадував, а пан і не знав. Просто треба вправно грати й співати, хлопці.) Є думка, що професійна назва бою — расгеадо, проте техніка rasgueado асоціюється з фламенко. Сучасна же пригра розвивається самостійно, незалежно. А ще фахівці знають, що назва «бій» теж народна — в противагу професійному терміну «ритмічний рисунок», але однаково потрапляють на цю сторінку через пошук за цим словом. Кінець кінцем, не так важлива назва, важливий результат.
Зверніть увагу! Правильний запис боїв — у такому «переверненому» вигляді, де стрілка вгору — це вдар униз, і навпаки, стрілка вниз — удар угору. Позаяк, по-перше, в табулатурі й нотації струни й ноти, котрі звучать високо, розташовано вгорі, а котрі звучать низько — внизу, а по-друге, це запис із погляду на гітару самого гітариста, а не глядача-слухача збоку. Не переплутайте. Дехто вже звик до розповсюдженого самодіяльниками зображення «стрілка вниз — удар вниз». Чи так можна? Можна, якщо зручно, і якщо на практиці ви частіше користуєтеся схемами, але ніяк не нотами. Проте я не чув, щоб у класичній музичній нотації відбулися настільки суттєві зміни. Перевернути звукоряд догори дриґом — це була б докорінна реформа системи фіксації музики. Якщо вона колись станеться, ми дізнаємося про ці зміни не лише зі спеціалізованих джерел, а й видань рівня The Washington Post і навіть Спортлото.
(↑ ↑↓ ↓↑↓) Чотири чверті, рух вісімками, з басами і без. Бій «шістка»
Якщо не вийшло відразу, допомагає рахування. Один-два-три-чотири. Де «раз» і «два» — на двох ударах вниз, а на рахунок «три» руку опустити вниз без удару. Обов’язково вимовити вголос «три». Відтак одночасно з трьома останніми ударами вгору-вниз-вгору сказати «чо-ти-ри». Рука має рухатися плавно, рівно як годинник, рівномірно без ривків. Збоку це має вигляд як вниз-угору-вниз-угору без пауз. Вийшло зіграти один раз (один такт) — зіграйте два поспіль. Потім більше.
Із «секретів маестро»
Ніяк не виходить співати під бій «шістку»? Під час співу рука робить удари там, де не треба?
Поміркуймо. Якщо рука ударяє, де не треба, тоді потрібно заспівати в такому ритмі, як нам треба. А нам потрібна саме «шістка». Вокальна партія яких пісень написана в ритмі цього бою? Пригадайте «Не ходите дети в Африку гулять» Г. Фіртича на слова К. Чуковського. На перший погляд вона не підходить для початку — має аж 5 акордів, хитромудру мелодію з півтонами і ритмічний рисунок бас-акорд. Але спробуйте ритмічно заспівати: «Маленькие дети, ни за что на свете не ходите в Африку гулять…». Це ж готова «шістка»! Тобто не грайте бас-акорд. Грайте бій, і ваші вдари співпадатимуть зі співом. Навіть необов’язково грати акорди, чисто співати, виконувати до кінця — ми ж опановуємо лише спів під ритм. Сприймайте ті кілька рядків, котрі зможете заспівати зі грою правою рукою, як вправу. А якщо вам допомагає учитель, акорди може притискати він. Це мій «секрет маестро», але за бажанням ви можете пригадати й якісь інші пісні в цьому ритмі для себе. А там, дивись, і складніші за ритмом пісні подужаєте.Аналогічно бій № 2 чи схожий на нього (↑ ↑ ↑ ↑↓ ↓ ↓↑↓↑↓) можна опанувати завдяки англомовній пісні Baby Shark (Super Simple Songs). Ритм вокальної партії у ній точно повторює ритм бою.
Наступна рекомендація для тих випадків, коли вокальна партія має паузи, і ви не знаєте, коли вступати після них. Уставте в пусті частки рахування. На прикладі розгляданої тут пісні «Зозуля»: Приспів починається з паузи. Куди ж співати «Сонце…»? Спочатку зіграйте бій і одночасно прорахуйте вголос його два перших удари: «РАЗ, ДВА». Потім одночасно з боєм чітко й рівномірно вимовте: «РАЗ, ДВА, СО…». У наступному рядку (він трохи складніший): «РАЗ, ДВА, з моЄ…». У наступному: «РАЗ, ДВА, і ЯК…». В останньому: «РАЗ, ДВА, ТРИ, ОСЬ…».
Заповнюйте паузи рахуванням і в інших піснях. Згодом промовляння вголос можна буде спинити.
Другий бій складніший, скидається на страшний парканчик.
(↑ ↑ ↑ ↑↓ ↓↑↓↑ ↑↓) Чотири чверті, рух шістнадцятками, з басами і без
Схема для запам’ятовування на один удар більше (↑ ↑ ↑ ↑↓ ↓↑↓↑ ↑↓↑). Щоб вивчити, потрібно розділити по частинах: чотири удари вниз, два вгору, потім два рази по три: «та-та-та», «та-та-та» (вниз-угору-вниз, вниз-угору-вниз). Обов’язково рахуйте перші чотири вдари, на кожен удар «раз, два, три, чотири». Часта помилка: грають скільки завгодно — 3, 5, але не 4. Рахуйте. Має вийти «1, 2, 3, 4-вгору, вгору-та-та-та, та-та-та», де на кому рука рухається без удару, в протилежному напрямку. Щоб зіграти два рази (два такти) поспіль, потрібно зрозуміти, що останній удар вниз — він же перший у наступному такті: «1, 2, 3, 4-вгору, вгору-та-та-та, та-та-1…». Спочатку бій звучить прямолінійно, не так, як треба, тому що річ в акцентах. Коли самі рухи рукою вивчені, спробуйте порахувати до чотирьох, розподіливши рахування на весь такт. «Раз» — перший удар, «два» — третій удар, «три» — рука вниз між двома підсмикуваннями, «чотири» — останній удар вниз у першій фігурці «та-та-та». Отож на рахунок 2 і на 4, це відповідно 2-га і 4-та частки такту, удари зробити сильними, а всі інші дуже тихими. Наприклад другий удар у схемі так взагалі робити символічно, майже видалити. Досить гучним має бути ще тільки перший удар вниз (або бас замість нього) — це сильна частка.
Зауваження щодо другого бою. Деяким гітаристам зручніше грати іншу послідовність, кількість ударів і проміжків між ними.
Наприклад так: (↑ ↑ ↑↓ ↓ ↓↑ ↑↓), або так: (↑ ↑ ↓ ↓ ↓↑ ↑↓), або так: (↑ ↑ ↑↓ ↓↑ ↑↓↑↓), або так: (↑ ↑ ↓ ↓↑ ↑↓↑↓), або так: (↑↓↑↓↑↓↑↓ ↓↑↓↑↓↑↓) тощо.
Це нормально й вирішального значення не має, адже музичний розмір 4/4, рух шістнадцятками й акценти на 2-й і 4-й частці залишаються незмінними. Все це — похідні того самого бою. Якщо маєте наснагу, переконайтесь у цьому на практиці — ось який вигляд мають численні різновиди цього ритмічного рисунка в нотах і табулатурах: PDF і файл Guitar Pro.
Чому я віддаю перевагу саме своєму варіанту? У навчанні важливо рухатись від простого до складного. Я знаю, що аж ніяк не всі витримують, відлічують тривалість пауз. Зокрема в цім бої важлива тривалість між 1-ю і 2-ю частками з чотирьох. Треба, щоб рука рухалась униз-угору й ритмічно «пульсувала» саме шістнадцятими тривалостями, не перериваючись, не зависаючи на паузі в повітрі нерухомо. А якщо не зробити на «і» поміж 1 і 2 (раз-і-два) удар униз по струнах або хоча б формально — по повітрю, наступний удар на 2 може не вийти, він буде раніше чи пізніше часу, буде неритмічним. Бездоганне почуття ритму мають не всі! Тому я рекомендую, якщо інші варіанти бою № 2 не виходять, пробувати саме мій, з чотирма ударами вниз на початку. Причому грати всі удари чітко, «як відмінник». Так і співати вам поки що буде легше. А акценти прийдуть до вас потім, можливо навіть самі.
Ще одне важливе доповнення, що стосується всіх боїв. Мені попадались описи боїв з указівкою робити удари вгору (підсмикування) великим пальцем (p). Поки що не робіть так! І тоді надалі ви зможете додавати до акомпанементу гарні мелодичні вставки (див. відеоілюстрації внизу сторінки, а також розділ Відео), ваші пальці будуть уже ладні до цього. Всі удари вниз і вгору потрібно робити вказівним, середнім, підмізинним пальцями (i, m, a), разом чи окремо, але без великого. Великий палець (за рідкісними винятками, наприклад, фламенкоподібних боїв) — тільки для басів. Я розумію, що використання великого пальця для ударів у популярних ритмічних рисунках — вельми поширене явище. Під відеорозборами прибічників ударів великим пальцем трапляються навіть курйозні коментарі: «Не можу перебудуватися грати великим пальцем, як навчився в дитинстві вказівним, так і граю». — «Перебудовуйся, це легше, і звук приємніше». Але я не уявляю, як би я уклинював мелодії у бої, якби грав так. А грати пустий бій мені давно вже нудно. Заздалегідь орієнтуватись на одночасну гру бою і мелодій рекомендую і своїм учням.
А ще незрозуміло, як тоді грати «дужку» — одночасний удар по струнах угору і щипок баса вниз. Рідкісний прийом? У деяких піснях із дводольним розміром він грається на кожну сильну частку й відповідно становить рівно половину твору. Якщо робити удар угору великим пальцем, то яким пальцем тоді щипати бас?
Насамкінець додам, що справжній курйоз — це коли ті, хто напучує завжди грати удари вгору великим пальцем, самі грають у складних творах вказівним. Для чого тоді ошукувати початківців? Чи щоб потік їх до вчителя, а отже й потік грошей, не спинявся, чи самі ті вчителі досягають майстерності згодом? Хтозна. Я хочу лише, щоб учні від самого початку не блудили манівцями.
Нижче розміщено колекцію гітарних боїв. При її складанні я не гнався за кількістю, а прагнув практичності — в інтернеті трапляються зібрання ритмічних рисунків, багато зразків яких, на жаль, зовсім непридатні для індивідуальної пригри. Тут жодного непрацюючого ритмічного рисунка нема — всі бої з цієї колекції використовувалися мною в концертно-виконавській та педагогічній практиці.
Є думка, чув її навіть від деяких професіоналів: Бої під номерами — дурниці. Треба відчувати музику й пригравати не думаючи, який там ритмічний рисунок. Правильна пульсація рукою сама виведе на правильний бій. Тим паче сам рисунок може змінюватися протягом перебігу твору. Або можна ставитися до ритмічних рисунків по-музикантські, взявши основою метроритм і виписані чи відчуті частки тактів, по нотах або довільно варіюючи удари.
Слушна думка. Коли я граю своє, чи інше складне, то добре розумію, що спрощені стандарти тут примітивізували б увесь мій шлях піснею. Але слушна не для навчальних реалій. Коли напроти вас сидять одразу п’ять 7-річних гавриків (а хай і один гаврик чи поважний пан), що взяли гітару вперше в житті, рятують саме прості схеми рухів, автоматичне повторювання малої кількості ударів.
До речі, слухайте думки різних фахівців, але водночас обов’язково цікавтесь, як співають і акомпанують їхні учні. І не лише обдаровані, а рядові, «щойно з вулиці». Це найкраще підтвердження або спростування наших думок.
(↑ ↑↓ ↓↑↓) Чотири чверті, рух восьмими, з басами і без, популярна «шістка»
(↑ ↑ ↑ ↑↓ ↓↑↓↑ ↑↓) Чотири чверті, рух шістнадцятими, з басами і без
(б ↑↓ ↓↑↓) Чотири чверті, рух восьмими, з басом і глушінням (хлопанням)
(б ↑↓↑ ↑↓) Чотири чверті без синкоп
(б ↑ ↓дод б ↓↑ ↓) Пунктирний з чергуванням басів і глушінням
(б ↑↓дод б↓↑↓) Чотири чверті рівний з чергуванням басів
(б ↑↓↑↓↑ ↑↓↑↓) Шість восьмих, повільно
(б ↑↓↑↓↑ ↑↓↑↓) Шість восьмих, швидко
(б 3+2+1 3+2+1 ↑ 3+2+1 3+2+1) Шість восьмих зі щипками і акцентованим ударом, швидко і повільно
(б ↑ ↑ ↑↓↑ ↑ ↑↓↑↓) Чотири чверті з синкопою на «і» 3-ї частки
(б ↑↓↑↓↑ ↑↓↑↓↑ ↑↓) Чотири чверті з синкопою на «і» 2-ї частки
(б ↑↓↑↓дод б ↑↓↑↓) Три чверті, ритм вальсу, без глушіння і з глушінням
(↑ ↑) Дві чверті і чотири чверті, марш
(↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓) Дванадцять восьмих, рух групами по 3 частки з акцентами вниз-вгору («тіпатитопати»-бій), без зміни і зі зміною гармонії. Тут і далі «тіпатитопати» — мовна мнемонічна підказка, що допомагає освоїти бій. Інша відповідна вдарам підказка: «низ-та-та-верх-та-та»
(↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓) Чотири чверті з 5 акцентами, «тіпатитопати»-бій
(б ↑↓ ↓↑ ↑↓ ↓↑ ↑↓) Варіант попереднього 5-акцентного бою, в якому кожний другий удар у групі з трьох часток не визвучується, тривалість акцентованих ударів збільшується вдвічі
(б ↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓) Чотири чверті з басом і 5 акцентами, «тіпатитопати»-бій, швидко і трохи повільніше
(↑p↓↑p↓↑↓) Чотири чверті, славетна совєцька/протисовєцька «восьмйорка», або «вісімка», швидко і повільно. Це перша, справжня, правдива «вісімка». Інколи так називають інші бої, і виникає плутанина
(↑ ↓↑ ↓↑↓) Чотири чверті з акцентами вниз
(↑ ↓ ↑ ↑ ↓ ↑ ↑↓↑↓) Ще варіант бою на чотири чверті з акцентами вниз
(↑ ↑ ↑ ↓) Чотири чверті рівний, рух восьмими
(↑ ↑ ↑ ↑↓) Варіант рівного бою на чотири чверті з рухом восьмими і шістнадцятими
(б↓↑↓) Чотири чверті рівний, рух восьмими, без чергування басів на сильну і відносно сильну частку і з глушінням
(б ↑v^↓^↓) Чотири чверті зі staccato, v^ — удари вгору і вниз по приглушених струнах
(↑p↓↑p↓↑ ^^v) Дванадцять восьмих, технічно схожий на бій «вісімка» — деякі удари вниз робляться великим пальцем (p), швидко і повільно. Рідкісний бій, але в мене у піснях зустрічається
(↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑↓↑) Дванадцять восьмих із глушінням, рух починається з удару вгору
(pp↓↑↓↑pp↓↑↓↑) Дванадцять восьмих із глушінням, за звучанням майже такий самий бій, як попередній, але деякі удари (pp) робити великим пальцем і в іншому напрямку — великий палець ударяє вниз, а потім одразу вгору
(б ↑↓дод б ↑) Дві чверті з чергуванням басів і двох і одного вдарів, швидко і повільно
(б ↑ дод б ↑ б ↑дод б ↓↑) Дві чверті з глушінням і синкопованим 4-м басом
(б ↑ б́ ↑б́ ↓↑б́ ↓↑↓) Чотири чверті, рух шістнадцятими з 4 басами, що чергуються, на 3-й і 4-й бас — синкопи, б́ — бас із одночасним ударом угору (підсмикуванням), швидко і повільно
(б ↑ ↑↓↑↓ ↓ ↓↑↓↑↓) Чотири чверті, рух шістнадцятими, з глушінням (хлопанням)
(б ↑ ↓^ v↑ ↓) Один із варіантів реґі
(б 3 ↑ б 2+1 3 ↑ 3+2+1) Пунктирний комбінований зі щипками, 2-й бас синкопований
(б ↑↓дод б↓↑↓) (б ↑ дод б ↑) (б́ ↑ дод б́ ↑) (↓↑↓↑) Accelerando в ромських піснях, тут без зміни гармонії
Відеоілюстрації:
Сучасна пригра спростовує думку про бій № 1 (↑ ↑↓ ↓↑↓) як про примітивний і непрофесійний. Пісня, що написана повністю на основі бою № 1, який часто називають шісткою, демонструє його можливості.
Колыбельная (Д. Бережний – Р. Кусімов)
У наступній пісні використано ритмічні рисунки № 8 (б 3+2+1 3+2+1 ↑ 3+2+1 3+2+1), № 7 (б ↑↓↑↓↑ ↑↓↑↓), арпеджіо просте (б 3 2 1 2 3) і з акцентованим ударом (б 3 2 ↑ 2 3), всюди розмір шість восьмих.
Муму (Д. Бережний – С. Ос)
© Денис Миколайович Бережний, denysberezhnyi.com.ua